Двері в день. Міс Адрієна

– Ваша теща, молодий чоловiк, дякуватиме вам i нам на тому свiтi за таку труну. Ваша жiнка перестане плакати i не вимагатиме поiздки на курорт, щоб заспокоiти нерви. На цю труну пiшло бiльше матерiялу, нiж можна собi уявити. Я ручусь, що вашiй тещi буде в цiй трунi дуже зручно… Ваша теща…

– Я хотiв би вас спитати, – перетяв чоловiк у синьому костюмi, – в якiй трунi, наприклад, можна було б поховати мене?..

Це питання трохи розчарувало муругого на вигляд i балакучого справдi продавця.

– Це все залежить од вашого достатку, молодий чоловiк, вас можна поховати i з музикою, ви людина симпатична, можна i з попом i пiвчою.

– На такiй людинi, якою я був досi, слiд зверху поставити хреста.

Тесляр витяг кiлька трун, але не одна з них своiми розмiрами не пiдiйшла. Це почало нервувати продавця. Вiн божився, умоляв, заперечував i витягав все новi й новi труни. Тодi чоловiк у синьому костюмi, щоб закiнчити цю справу, одверто заявив:

– Ви не турбуйтесь, труна потрiбна особисто для мене!.

Обидва теслярi здивовано подивились на нього, вони нiяк не могли деякий час второпати такого становища: приходить якась людина, пристойна на вигляд, i несе такi теревенi.

– Тут вам, молодий чоловiк, не театр! Розважатись ви можете в iншому мiсцi, – обурено заявив тесляр, що стругав увесь час дошки. Перший тесляр шпурнув тещину труну пiд полицю i сердито поглянув на покупця.

– Менi серйозно треба труну, – заявив тодi чоловiк у синьому костюмi, – ось нате вам грошi, – i вiн витяг з кишенi невеличку пачку паперових грошей. – Але кажу вам, що труна потрiбна для мене. Ви не турбуйтесь. Яке ваше дiло, для кого й для чого я купую труну. Ви вiзьмете з мене мiрку, зробите труну, а грошi я даю вам уперед.

Обидва теслярi поволi пiдiйшли до дивного громадянина i мовчки оглядали його. Потiм один з них узяв сантиметра i почав мiряти його зрiст…

Потiм дивний покупець заплатив грошi.

– Прiзвище мое Теодор Андрiйович Гай, прошу труну доставити до мене на помешкання взавтра ввечорi.

– Так зверху хреста зробити? – запитав один з теслярiв.– Хреста?.. – подумав хвилину покупець. – Хреста зробiть обов’язково, колiр труни може бути який завгодно.

Залишивши збентежених теслярiв, чоловiк у синьому костюмi задумливо вийшов з крамницi.

– Теодор Андрiйович Гай, – шепотiв вiн про себе. – Тепер уже готово майже все.