Двері в день. Міс Адрієна

Картина висить у великiй вiтринi комiсiйноi крамницi мiж мисливською рушницею й мiдяним тазом для варення.

IV

Герой

У мiстi спека. Мiсто, одягнене в камiнь, розпечене сонцем, потiе, метушиться. Вулицi димлять казанами з асфальтом, обляпують вапною i фарбами. Люди б’ють камiнь на бруках, пересувають рейки, фарбують дахи i стiни будинкiв. Вулицi клекотять, вливаючись рiками у великi площi. Перехожi поспiшають, переходячи брук, i трамваi тривожно заливаються настирливими дзвiнками.

Край тротуару бiля телеграфного стовпа зупинився якийсь чоловiк.

Вiн не притягае жадноi уваги. Це службовець, який сьогоднi не пiшов на службу, може вiн у вiдпустцi, а може вiн i безробiтний. Вiн нервово витяг iз кишенi синього пiджака годинника i поглянув на нього; можна було подумати, що вiн зараз заметушиться, побiжить, кудись поспiшаючи. Але нiчого подiбного, вiн знову застиг коло стовпа, напружено слiдкуючи за вулицею.

Вiн стояв у тому мiсцi вулицi, де вуличний рух був найбiльший.

Тут щохвилини пролiтали автомобiлi, важко проходили автобуси i безперервно сунули трамваi.

Чоловiк напружено стежив за людьми, що переходять вулицю. Люди швидко перебiгали вулицю, оглядаючись, щоб не потрапити пiд трамвай або автобус. І коли трамвай деренчав або сурмив автобус якому-небудь легковажному перехожому, чоловiк, що стояв коло стовпа, напружено, до болю стискав собi руки i хвилювався. Його вуста шепотiли:

– Ось! Ось зараз…

Якась молода жiнка, тримаючи за руку маленьку, бiляву дiвчинку, швидко переходила брук.

Дiвчинка несла в руцi якийсь пакуночок, i вiн у неi несподiвано випав з рук на самому бруцi. Поки жiнка пiдiймала його, з-поза рогу з дзеньканням вдерся трамвай, з протилежного боку важко йшов автобус. Жiнка швидко схопила дiвчинку i перебiгла колiю, трамвай на мить заслонив ii.

Чоловiк коло стовпа злякано вiдхитнувся, у нього забився подих i вiн прошепотiв:

– Ось! Яке нещастя!..

Вiн напружено схилився вперед на брук. Страждання скривило його непоголене, стурбоване обличчя.

Трамвай розминувся з автобусом, i чоловiк, що напружено стежив за цим, легко зiдхнув. Вiн побачив на протилежному тротуарi бiлi сукнi жiнки й дiвчинки, що допiру перейшли вулицю. Дiвчинка весело стрибала коло жiнки i щось говорила.

Свiтлi постатi жiнки й дiвчинки раптом зникли в його уявi, нiби провалилися в чорну прiрву. Чоловiк знову напружено стежив за вулицею. Особливо уважно вiн стежив за чоловiками.