Жак-фаталіст і його пан

Можна зробити припущення, що в основi задуму «Небожа Рамо» лежить бажання Дiдро затаврувати групу продажних лiтераторiв на чолi з Фрероном та Палiссо – iдейних ворогiв просвiтникiв.

Одначе проблематика твору значно ширша за цю актуальну для Дiдро полемiку. У даному випадку, за словами росiйського дослiдника М. М. Бахтiна, можна говорити про певну «дiалогiчну культуру» в традицii просвiтникiв, зокрема Дiдро, яка своiм корiнням сягае сократiвських дiалогiв, античноi дiатриби та солоквiуму.[6 - Бахтин М. М.

Проблемы поэтики Достоевского. – М., «Художественная литература». – 1972, с. 245.]

Не виключений безпосереднiй вплив на автора «Небожа Рамо», що був опублiкований мiж 1760 та 1762 pp. незавершеного роману Лоренса Стерна «Життя та думки Трiстрама Шендi, джентльмена». Дiдро називав цей роман «загальною сатирою». Отже, можливо, що створюючи у 1762 роцi перший варiант власноi сатири, вiн спробував оцiнити з позицii здорового глузду не тiльки суспiльнi вади, але й слабкi сторони просвiтницькоi фiлософii.

«Небожа Рамо» можна назвати своерiдною iнтелектуальною комедiею доби, де стикаються два типи свiдомостi: «нещасна, розiрвана», за термiнологiею Гегеля, свiдомiсть небожа Рамо та «цiлiсна й послiдовна» свiдомiсть фiлософа. Можливо, Гегель, давши визначення типу «розiрваноi свiдомостi», яка усвiдомлюе себе, смiеться над собою, наявним iснуванням та заплутанiстю цiлого, – був першим, хто розкрив справжнiй прихований змiст сатири Дiдро.

Книга Дiдро не схожа на поширений у французькiй лiтературi XVII–XVIII столiть жанр фiлософських дiалогiв у дусi Фенелона та Фонтенеля.

«Небiж Рамо» по сутi являе собою драматизовану повiсть, в якiй дiють два героi: «Вiн» (небiж Рамо) та «Я» (близький по духу до автора фiлософ). Водночас широкий соцiальний фон, глибина розробки характерiв, вiдкритiсть композицii наближають цей твiр до роману.

Правомiрно говорити про жанрову полiфонiчнiсть «Небожа Рамо», якщо пригадати, що його провiдним лейтмотивом е музика.

У небожа Рамо був реальний прототип, якого добре знав Дiдро. Музикант-невдаха, але людина талановита, захоплена своiм мистецтвом, вiн жив богемним життям та був завсiдником паризьких кафе. Соцiальнi та фiлософськi iдеi дiалогу не зрозумiлi поза характером небожа Рамо. Це примхливе та суперечливе створiння е своерiдним витвором мистецтва, яке захоплюе автора своею витонченiстю.

Небiж Рамо слiдуе моралi суспiльства, в якому правила поведiнки диктуе шлунок.