Жак-фаталіст і його пан

Зрештою, жорстока церемонiя скiнчилась, усi розiйшлися, i я лишилася серед отари, до якоi мене допiру прилучили. Товаришки оточили мене, обiймали, казали:

– А дивiться, сестри, яка вона гарна! Як вiдтiняе покривало ii бiлу шкiру! Як личить iй пов'язка! Як округляе ii обличчя! Як схима облягае стан i руки!..

Я чи й чула iх, бо була безпорадна. Проте мушу признатися, коли лишилася наодинцi iз собою у своiй келii, пригадала iхнi лестощi, не могла стриматися, щоб не перевiрити iх у своему люстерку, i менi здалося, що вони не зовсiм недоречнi.

Цей день провадиться з пишнотою: для мене ii ще збiльшили, але на неi я зовсiм не зважала. Проте всi вдавали, що навпаки якраз, i казали менi це, хоч ясно було, що воно зовсiм не так. Увечерi по молитвi до мене в келiю завiтала настоятелька.

– Не знаю вже, – сказала вона, подивившись на мене, – чому вам одiж ця така вiдразна – вам у нiй чудово, ви чарiвна. Сестра Сюзанна – прегарна черниця, тепер вас ще бiльше любитимуть. Ану, пройдiть… Не досить рiвно тримаетесь, не треба горбитись отак…

Вона показала, як тримати голову, ноги, руки, стан.

Це було щось нiби лекцii Марселя[11 - Вiдомий паризький учитель танцiв.] з чернечоi Грацii, бо кожен стан свою мае. Потiм сiла й сказала:

– Гаразд, а тепер поговорiмо трохи про серйозне. Отже, маемо два роки. Батьки вашi можуть передумати. Ви самi, може, схочете лишитися тут, коли вони захочуть вас забрати. У цьому нема нiчого неможливого.

– Не думаю так, панiматко.

– Ви довго прожили серед нас, але нашого життя ще не знаете.

Воно, певна рiч, важке, але мае i своi приемностi…

Ви й самi добре уявляете, що вона казала менi про свiт i монастир – про це скрiзь пишуть, i скрiзь однаково, бо, слава Богу, начиталась я предосить теревенiв, що iх ченцi розводять про свiй стан, який вони добре знають i ненавидять, супроти свiту, який вони люблять, ганьблять i не знають.

Про свое послушенство докладно не розповiдатиму. Коли б додержувати його з усiею суворiстю, його не можна було б витримати, але в монастирському життi це найкращий час.

Годi знайти сестру вибачливiшу, як мати-послушниця. ii завдання – уберегти вас вiд усiх тернiв становища. Це – найтонший i найвправнiший курс зваблення. Вона згущуе темряву навколо вас, заколисуе, присипляе, упокорюе, заворожуе. До мене наша мати зокрема прихилилася. Не думаю, щоб якась молода й недосвiдчена душа встояла проти цього згубного мистецтва. У свiтi е своi безоднi, але не уявляю, що в них так легко можна скотитися.