Жак-фаталіст і його пан

Винувачення були такi великi й численнi, що пан Ебер, з усiм своiм здоровим глуздом, не мiг не пiддатися iм почасти й не повiрити, що в них багато правди. Рiч видалася йому такою важливою, що вiн сам поклав з нею розiбратися. Вiн повiдомив про свiй приiзд i справдi прибув з двома молодими церковниками, що були при ньому й допомагали йому в його нелегких обов'язках.

Днiв за кiлька перед тим я почула вночi, що хтось тихенько ввiйшов до мене в келiю. Я не сказала нiчого, чекала, щоб до мене заговорили, i мене гукнули тихим, тремтячим голосом:

– Сестро Сюзанно, ви спите?

– Нi, не сплю.

Хто там?

– Це я.

– Хто ви?

– Ваш друг, що помирае зi страху й наражаеться на смертельну небезпеку, щоб дати вам пораду, може, й марну. Слухайте: завтра чи позавтра приiде вiкарiй – вас обвинувачено. Приготуйтесь боронитися. Прощайте, майте мужнiсть, i хай Господь Бог буде з вами…

Сказавши це, вона зникла легко, як тiнь. Бачите, скрiзь, навiть по монастирях, е спiвчутливi душi, яких нiщо не робить жорстокими.

Тим часом мiй позов розгортався. Сила людей усякого стану, статi й становища, людей менi не вiдомих, зацiкавились моею долею й клопотались за мене. Серед них i ви були, тож iсторiю мого позову ви, мабуть, краще вiд мене знаете. Пiд кiнець я вже не могла бачитися з паном Манурi. Йому сказали, що я хвора. Вiн здогадався, що його дурять, але боявся, щоб мене не кинули в темну. Звернувся до архiепископства, та його не захотiли там вислухати. Туди вже повiдомили, що я божевiльна, а може, й гiрше.

Вiн удався до судцiв i обстоював виконати наказ, що його давали настоятельцi, за яким вона мусила дозволяти йому бачити мене живу чи мертву на першу ж його вимогу. Свiтськi суддi натиснули на церковних. Тi вiдчули, до яких наслiдкiв може призвести цей iнцидент, коли не пiти назустрiч, – це, мабуть, i пришвидшило приiзд вiкарiя, бо цi добродii, яким постiйнi монастирськi чвари в печiнках сидять, не поспiшають звичайно втручатися в них – вони з досвiду знають, що iхнiй авторитет вiд того буде зневажений i скомпрометований.

Я скористалася з поради подруги, щоб покликати на допомогу Бога, змiцнити душу й пiдготувати свою оборону. У неба я просила лише того щастя, щоб мене допитали й вислухали безсторонньо – це щастя я дiстала, але побачите, якою цiною. Коли мiй iнтерес був стати перед суддею безневинною i розсудливою, то настоятельцi не менш важило показати мене лихою, нечестивою, винною i божевiльною.