Жак-фаталіст і його пан

Жак-фаталiст i його пан

Denis Diderot

Бiблiотека свiтовоi лiтератури

Майже всi художнi твори Денi Дiдро (1713–1784) французького фiлософа-просвiтителя, творця «Енциклопедii», мистецтвознавця i письменника, побачили свiт i принесли йому славу лише пiсля смертi. Протягом кiлькох столiть уся Європа вiдкривала для себе романи Дiдро-митця, чий творчий пошук значно випередив свiй час, але е актуальним i понинi.

До видання ввiйшли антиклерикальний роман-сповiдь «Черниця»; дотепний, перейнятий дiалектичною грою розуму роман-дiалог «Небiж Рамо» та наповнений життевою мудрiстю та життелюбством свого героя роман «Жак-фаталiст».

На думку Дiдро, роман повинен змальовувати навколишнiй свiт, показувати живi характери та зображувати картину звичаiв своеi доби в правдивих деталях, щоб читач змушений був сказати: «Слово честi, це правда! Таке не вигадаеш!»

Денi Дiдро

Жак-фаталiст i його пан

Переклав з французькоi Валерiан Пiдмогильний

© Н. Є. Косенко, передмова i примiтки, 2004

© Є.

В. Вдовиченко, iлюстрацii, 2004

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2001

Передмова

Ім'я Денi Дiдро – творця «Енциклопедii», фiлософа, мистецтвознавця, письменника – стоiть поряд з визначними iменами не тiльки доби Просвiтництва, але й свiтовоi культури.

Дiдро-прозаiк вийшов за межi свого часу. Творчий пошук дозволив йому вiльно спiлкуватися як з античними мудрецями, так i сучасниками.

Вiн вибирав собi у спiврозмовники однодумцiв-гуманiстiв: Сократа, Платона, Арiстотеля, Рабле, Монтеня, Паскаля, Декарта, Вольтера, Гельвецiя.

Керуючись допитливим розумом i творчою iдеею, вiн намагався розбудити в людинi людське, зняти з неi нашарування суспiльних забобонiв i споживацького прагматизму, звiльнити ii душу для свiдомого, сповненого вiдповiдальностi за свою долю життя.

Сповiдуючи вiру в перетворюючу силу живого розуму, Дiдро, як й iншi французькi просвiтники, обрав за мету свого творчого пошуку, можливо, дещо iдеалiстичну iдею виховання громадянського суспiльства, де кожен громадянин е вiльним робити свiй вибiр i нести за це вiдповiдальнiсть перед собою та iншими.

Просвiтники називали такий стан душi «природним правом людини».

Саму iдею держави, що будувалася б на засадах «природних прав людини», у рiзнi часи називали по-рiзному: «Імперiею розуму», «Утопiею», «Мiстом сонця», «Телемським абатством».