Поштове відділення Лікаря Дуллітла. Бюро погоди

Поштове вiддiлення Лiкаря Дуллiтла. Бюро погоди

Г’ю Лофтiнг

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Лiкар Дулiттл дуже добре налагодив пошту Королiвства Фантiппо. Все почало працювати, всi жителi писали листи та отримували вiдповiдi. Та найголовнiше, з чого дуже тiшився Король Фантiппо, на марках було його обличчя… Але виявилося, що чомусь згас маяк, за допомогою якого кораблi дiставалися порту, а зрештою й берегiв Фантiппо. Щоб розiбратися, в чому рiч, Лiкар звертаеться до всiх своiх друзiв…

Це друга частина черговоi iсторii про чудового лiкаря.

Перша – «Поштове вiддiлення Лiкаря Дулiттла. Королiвська пошта Фантiппо».

У видавництвi «Фолiо» 2020 року вийшли друком iншi книжки Г. Лофтiнга – «Історiя Лiкаря Дулiттла» та три частини «Подорожей Лiкаря Дулiттла».

Г’ю Лофтiнг

Поштове вiддiлення Лiкаря Дулiттла. Бюро погоди

Серiя «Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури» заснована у 2010 роцi

Переклад з англiйськоi Ю. В. Лисенка

Художник-оформлювач О.

А. Гугалова-Мешкова

© Ю. В. Лисенко, переклад украiнською, 2021

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

Глава I

Свiтло мису Стiвена

На узбережжi Захiдноi Африки, десь за двадцять миль на пiвнiч вiд Фантiппо, був мис, який видавався в море, а на ньому знаходився маяк, що називався Свiтло мису Стiвена. Це свiтло завжди горiло в темрявi, оскiльки уряд, який контролював цю частину Африки, ретельно пiдтримував роботу маяка, щоб кораблi могли його бачити з моря i розумiти, де вони знаходяться.

Це була небезпечна дiлянка узбережжя. Бiля мису Стiвена було чимало скель i мiлин. І якби трапилося так, що свiтлу дали згаснути вночi, то, звичайно, кораблi, якi знаходилися в цiй частинi моря, опинились би у великiй небезпецi, вони могли б урiзатися в довгий мис i розбитися.

І от одного вечора, невдовзi пiсля того, як Золотi Сойки вирушили на захiд, Лiкар писав листи в поштовому вiддiленнi при свiтлi свiчки.

Було вже пiзно, i всi тварини давно спали мiцним сном. Раптом, поки вiн писав, Лiкар почув звук, що долинав здалеку крiзь вiдчинене вiкно. Вiн вiдклав перо й прислухався.

Це був голос морського птаха, що доносився з моря. Як правило, морськi птахи нечасто кричать, якщо тiльки вони не зiбралися у великi зграi. А цей крик, схоже, належав одинокiй птицi. Лiкар висунув голову з вiкна й подивився назовнi.