Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

Будiвля була геть крихiтна, i всерединi мiсця напевно було мало, бо ж саме пiдiйшов швидкий потяг, i один вагон усерединi будiвлi не вмiстився. Я був вельми потiшений тим, що бiля вокзалу стояла трiйця геть хороше вбраних дiвчат (одна з косою), правда дуже худеньких, носiй. Я зрозумiв, що в цьому твоему заняттi немае, отже, нiчого незвичайного. А проте порадiв, що зараз тебе там немае, хоча, з iншого боку, був i засмучений, що тебе там немае. Але на втiху я знайшов маленьку течку, загублену кимось iз пасажирiв, i, на подив пасажирiв довкола мене, витягнув iз цього маленького портфеля купу великого вбрання.

Але плаща, якого вимагав хтось iз недiльноi «Трибуни» у «Вiдкритому листi», адресованому менi, на жаль, серед нього не було; доведеться менi вiдiслати свое, хоча це неправильно.

Особливо друга частина «Типу»[115 - Кафка згадуе статтi Мiлени на тему моди.] чудова – рiзка, зла, антисемiтська, чудова. Я досi взагалi не помiчав, яка це витончена штука – публiцистика. Ти говориш iз читачем так спокiйно, так довiрливо, так зацiкавлено, ти забуваеш про все на свiтi, думаеш тiльки про читача, але пiд кiнець раптом кажеш: «Чи добре те, що я написала? Так? Добре? Ну що ж, це мене тiшить, а втiм, я далеко, i цiлувати мене на знак подяки не дозволяю».

А потiм i справдi кiнець, i тебе бiльше немае.

А чи знаеш ти, що тебе менi подарували до конфiрмацii (у евреiв теж е своя конфiрмацiя)[116 - Бар-мiцва вiдбулася 13 червня 1896 року у так званiй Циганськiй синагозi на Виноградах.]? Я народився 83-го року, тож менi було тринадцять рокiв, коли ти народилася.

Тринадцятий день народження – особливе свято, менi слiд було вiдчитати в синагозi насилу витовчений текст, а потiм виголосити вдома маленьку (теж вивчену) промову. І подарункiв я отримав чимало. Але зараз я собi це уявляю так: я був не зовсiм задоволений, якогось подарунка менi ще бракувало, я попросив його у небес – а вони до десятого серпня зволiкали.

* * *

Звичайно ж, я з великим задоволенням перечитую останнi десять листiв, хоча знаю iх до тонкощiв.

Але i ти перечитай моi, там знайдеться цiлий дiвочий пансiон питань.

* * *

Про батька поговоримо у Гмюндi.

Перед «Гретою», як i в бiльшостi випадкiв перед дiвчатами, я безпорадний. Чи була у мене тодi взагалi хоч якась думка щодо тебе? Не пам’ятаю. Я люблю тримати твою руку в своiй, люблю дивитися в твоi очi. Ось, мабуть, i все, Гретугеть! Щодо «не заслужив», nechаpu, jak takov? clovek[117 - Не розумiю, як така людина (чес.).