Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

Часом вiн зупинявся на кiлька хвилин, узявшись за щось i пiднiсши руки, геть напружений, дорогою тремтiв усiм тiлом i при цьому спав. Згодом у Празi я бачив його лише перебiжно.

Так, звичайно, не те щоб немузикальнiсть була нещастям; по-перше, для мене це не нещастя, а рiч спадкова вiд предкiв (дiд мого батька був м’ясником у селi бiля Страконiце[43 - Мiсто на пiвденному заходi Чехii в Пiвденночеському краi, на рiчцi Отавi (басейн Влтави).], менi не треба було iсти стiльки м’яса, скiльки вiн нарубував i до певноi мiри мене пiдтримував), ба – спорiдненiсть важить для мене багато, а втiм, це-таки людське нещастя, подiбне до того, коли не можеш заплакати чи заснути.

І зрозумiти музичних людей означае ж майже немузичнiсть.

Ф.

Якщо приiду до Вiдня, телеграфую або напишу тобi, отже, на поштамт. У вiвторок або в середу. Зрозумiло, всi листи були оплаченi, невже по конверту не видно, що марки зiрвали?

(Меран, 25 червня 1920 р.) П’ятниця, ввечерi

Понаписував сьогоднi вранцi всiляких дурниць, i ось прийшли обидва твоiх листи, такi переповненi, такi милi.

Вiдповiм я на них усно: у вiвторок, якщо не трапиться нiчого несподiваного в менi або зовнi, я буду у Вiднi. Було б, звичайно, вельми розумно, якби я (на вiвторок, менi здаеться, припадае свято, i можливо, що пошта, з якою я збираюся тобi в Вiднi телеграфувати або надiслати листа, буде закрита) вже сьогоднi тобi сказав, де я тебе чекатиму, але я б до того часу просто задихнувся, якщо б зараз назвав тобi якесь мiсце i потiм три днi бачив його перед собою – порожне i змушене чекати того моменту, коли у вiвторок я прийду туди такоi-то i такоi-то години. О, Мiлено, чи е взагалi в свiтi стiльки терпiння, скiльки треба на такого, як я? Скажеш менi про це у вiвторок.

Ф.

(Поштова листiвка, поштовий штамп: Wien 29.VI.20) Адресат: M. Jesenskа Wien VIII До запитання Postamt Bennogasse-Josefst?dterstra?e Посилач: Dr. Kafka Hotel Riva Вiвторок, 10 година ранку

До 12-i години цей лист, мабуть, не прийде, напевно навiть не прийде, зараз уже 10.

Тодi все вiдкладаеться на завтра; можливо, це i добре, бо ж хоч я i в Вiднi, сиджу в кафе бiля Пiвденного вокзалу (що тут за какао, що за печиво, i цим ти живеш?), але я ще як би не зовсiм тут, двi ночi поспiль не спав, утiм, невiдомо, чи засну i третьоi, в цьому готелi «Рiва» бiля Пiвденного вокзалу, поруч з гаражем. Загалом, нiчого кращого не можу придумати, крiм ось цього: чекаю на тебе в середу перед готелем, починаючи з десятоi ранку.