Вальдшнепи

Боже мiй, як iй не свистiти, коли Дмитрiй такий без кiнця наiвний. Що значить «мати»? Чи не думае вiн, що вона так i кинеться йому в обiйми? Нi, це зовсiм не серйозно! І коли б хтось iнший сказав так, вона б зумiла реагувати. Але йому вона радить тiльки покинути свою «карамазовщину» й поважати себе i ii.

– Ти зрозумiв мене? – сказала вона, кiнчаючи. – Ну, говори ж, Дiмi?

Вiн нiчого не вiдповiв i мовчки дивився кудись у простiр. Вiн почував себе дуже нiяково. Так пройшло кiлька секунд. Але от раптом вiн зареготав сильним i цiлком природним реготом.

– Знаеш, що, – промовив вiн. – Дозволь менi поцiлувати твою голову.

Аглая iз зацiкавленням подивилась на нього. Вона знову взяла в долонi його обличчя й промовила ласкавим, майже матернiм голосом:

– Поцiлувати менi голову?.. І цього не треба робити.

– Клянусь тобi, – раптом скрикнув Карамазов. – Клянусь тобi, що в мене й тiнi не залишилось поганого почуття до тебе.

– Я дуже рада, – сказала Аглая. – Я вiрю. Dante avait bien raison de dire que l’Enfer est pav? de bonnes r?solutions[13 - Данте мав рацiю, коли говорив, що дорога до пекла вистелена добрими намiрами (фр.

).]. Але я дозволю тобi це зробити тiльки тодi, коли трапиться те, про що я зараз думаю…

– А про що ти зараз думаеш?

– Дiмi, не треба бути таким наiвним, а то я зовсiм розчаруюсь у тобi. Ти зараз дуже подiбний до свого друга Вовчика.

Аглая пiдiйшла до глечика з абрикосовою водою i зробила з нього кiлька ковткiв.

Якось химерно вона виглядала зараз, i Карамазов вiдчув у нiй щось надзвичайно рiдне. Йому здалось, що саме ii вiн загубив колись, i вона тепер прийшла до нього, така бажана, як нiхто i як нiщо. Карамазов дивився в ii очi, стежив за ii рухами, i йому вважалось, що цi очi й цi рухи вiн бачив чи то увi снi, не то наяву. Але, коли це було наяву, то це було тисячу рокiв тому. Йому навiть прийшла мисль, що вiн, Карамазов, жив у якiйсь iншiй плотi ще далеко до Данте, що його допiру згадала Аглая.

– Чого це так довго нема наших вiд лiкаря? – раптом сказала дiвчина. – Як ти думаеш, Дiмi?

– Очевидно, зуб виривають.

Карамазов вийняв портсигар i запалив нову папiросу. Повз вiкна з криком пробiгла дiтвора й зникла за рогом. Знову затуркотiв египетський голуб.

З дальнього дому вiдпочинку вдарили в дзвiн: мабуть, скликали до другого снiданку. Бiла лапа пiвденного сонця полiзла вище й поширилась.

У кiмнатi стало ще душнiш.