На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вальдшнепи». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вальдшнепи

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги Вальдшнепи, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вальдшнепи. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Микола Хвильовий) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Вальдшнепи» – незакінчений роман Миколи Хвильового (справжнє ім’я Микола Фітільов; 1893–1933), у якому письменник осмислює наслідки революційних перетворень в Україні та зачіпає тему її національного відродження. Персонажі твору розчаровані в комуністичній партії та нещодавній революції, прагнуть нових ідеалів. Вони постійно полемізують, дошукуються відповідей на найгостріші суспільно-політичні питання доби в «заштатному городку» на дачі. Головний герой роману без докорів сумління «виконував свої обов’язки перед революцією», а тепер намагається позбутися колишньої «великої ідеї». До збірки також увійшли новели «Ревізор», «Злочин», сатирична повість «Іван Іванович», у якій висвітлюються патологічні процеси, що сталися із суспільством у збільшовиченій Україні в часи непу, й порушується питання щодо оманливості особистостей, які претендували на звання господарів нового життя, та інші твори.
Вальдшнепи читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вальдшнепи без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Тодi я краще перелiзу через паркан, – враз погодився лiнгвiст i, покликавши свого ловерака, пiшов вiд хвiртки.
Стояв прекрасний пiвденний вечiр. І сьогоднi перегукувались тi ж самi, що й кожного дня, занесенi з Росii невгамовнi гармошки. По всiх кiнцях городка дiвчата спiвали зовсiм не аранжированих i все-таки надзвичайних народнiх пiсень.
У голубому небi прорiзалися срiбнi зорi, i з рiки зайчиком плигав тендiтний i легкий вiтерець. Коли товариш Вовчик, перекинувши через тин свого сетера, пiшов до гамака, там уже сидiла Аглая.
– Ну, так що ти хотiв менi сказати? – зустрiла його запитанням.
– Я, власне, нiчого не думав говорити, – несмiло почав лiнгвiст, сiдаючи на траву. – Менi наказала тьотя Клава порадитись iз тобою з приводу Дмитрiя.
– Я тебе слухаю.
Товариш Вовчик зам’явся. І справдi: що вiн скаже Аглаi? Може i iй вiн скаже не до речi – i тодi нова неприемнiсть. Але не можна й мовчати: коли й далi Дмитрiй буде викидати таких коникiв, то полювання – пиши пропало! І лiнгвiст, плутаючись, починае говорити.
– Ти так гадаеш? – спитала дiвчина й серйозним поглядом подивилась на свого спiвбесiдника.
– Коли правду говорити, я нiчого не гадаю. Але менi здаеться, що Дмитрiй захворiв, i ти можеш допомогти йому… хоч би тим, що будеш зустрiчатись iз ним.
– На твiй погляд, вiн не закохався в мене, а просто захворiв?
– Нiчого я в цих справах не розумiю, – занервувався товариш Вовчик.
– А я от думаю iнакше, – самовпевнено сказала Аглая. – Я думаю, що вiн i захворiв, i закохався. Але захворiв саме тому, що закохався в мене. Коли хочеш, я докажу це тобi хоч завтра. Завтра зустрiнусь – i нiякоi хвороби не буде. Ти вiриш?
– Нiчого менi доказувати, – нервово кинув лiнгвiст, – бо я тобi все одно не повiрю.
Аглая знаком запитання застигла в гамаку: вона не чекала такоi смiливости вiд товариша Вовчика.
– Чому ж ти не повiриш? – спитала вона.
– А тому, що я не перший рiк знаю Карамазова. Ти можеш його заспокоiти, але це все-таки палiятив.
– Хiба з ним уже були такi приступи?
– Звичайно були, i незалежно вiд того, чи закохався вiн у когось, чи нi.
– Значить, це приступи божевiлля, i я для нього тiльки зачiпка?
– Не знаю, якi це приступи. Але я знаю, що ти зовсiм випадково попала в поле його зору й саме в момент рецидиву його iдiотськоi хвороби.
Аглая замислилась.










