Процес. Америка

Ви належите до суспiльства, з яким я мушу боротися, проте добре почуваетесь у ньому, ви навiть кохаете студента, а якщо не кохаете, то принаймнi вiн вам милiший за чоловiка. З ваших слiв здогадатись про це не важко.

– Hi, – скрикнула жiнка, – посидьте! – i схопила К. за руку, якоi вiн не встиг швиденько вiдсмикнути. – Вам не можна отак тiкати, ви не повиннi йти з хибною думкою про мене! Навiть якщо я справдi така безвартiсна, невже ви не зласкавитесь i не побудете зi мною ще хвилинку?

– Ви не так зрозумiли мене, – мовив, знову сiдаючи, K.

, – якщо ви справдi прагнете, щоб я залишивсь, я охоче побуду з вами, я маю час: адже прийшов сюди, сподiваючись, що буде слухання справи. А щодо того, що я казав, то я тiльки попрошу вас не втручатися задля мене в мiй процес. А якщо вам раптом спаде на гадку, нiби менi байдужiсiнько, чим скiнчиться процес, i я лише поглузую з вироку, то й тодi ви не повиннi ображатися. Це, звiсно, якщо процес узагалi матиме якийсь кiнець, у чому я дуже сумнiваюсь. Я скорше вiрю, що через ледачiсть та забудькуватiсть судовцiв, а то й унаслiдок iхнього страху процес уже припинився або припиниться десь найближчим часом. А проте може виявитись, що, сподiваючись великого хабара, процес про людське око вестимуть далi, але, i в цьому я запевняю вже сьогоднi, марно, бо хабарiв я нiкому не даю. Мене б дуже потiшило, якби слiдчому або ще комусь, хто швидко поширюе важливi звiстки, ви повiдомили, що я нiколи, навiть коли вдадуться до хитрощiв, на якi та панва така вигадлива, не вiдступлюся й не даватиму хабарiв. Усi iхнi зусилля будуть марнi, ви так прямо й скажiть iм. А втiм, вони, певне, й самi вже збагнули, та навiть як не збагнули, менi, власне, байдуже, дiзнаються вони тепер про це чи нi. Отже, тi добродii матимуть менше клопоту, щоправда, i я уникну деяких прикрих обов’язкiв, але я б радо взяв iх на себе, якби знав, що кожен з них – це ще й удар по суддях. І я дбатиму, щоб i справдi так було. Ви, здаеться, казали, нiби знаете слiдчого?

– Звичайно, – вiдповiла жiнка, – саме про нього я й подумала спершу, пропонуючи вам допомогу.

Я не знала, що вiн – тiльки дрiбний судовець, але, коли ви так кажете, може, це й правда. І все-таки я впевнена, що рапорт, який вiн посилае нагору, мае якийсь вплив. А вiн пише довжелезнi рапорти. Ви казали, нiбито судовцi ледачi, – не всi, звичайно, цей слiдчий зовсiм не ледар, вiн пише дуже багато. Скажiмо, минулоi недiлi засiдання тривало аж до вечора.