Процес. Америка

А втiм, робив, мабуть, небагато, бо вже мiсяць не викликав його до себе, та й пiд час жодноi з попереднiх розмов у К. не з’являлось враження, нiби той чоловiк чогось доб’еться для нього. Передусiм адвокат майже нi про що його не розпитував. А тут було про що розпитати. Запитання в цiй справi – найголовнiше. К. здавалося, неначе вiн сам може скласти всi необхiднi запитання. Натомiсть адвокат замiсть запитувати щось розповiдав або мовчки сидiв навпроти нього, перехилявся, мабуть, трохи недочуваючи, через стiл, смикав себе за пасмо в бородi й поглядав на килим, можливо, саме на те мiсце, де К.

лежав з Ленi. Вряди-годи адвокат, немов звертаючись до дитини, виголошував якiсь пустi застороги, такi ж безвартiснi, як i довжелезнi промови, що iх, як уявляв собi К., врештi-решт не буде чим оплачувати. Пiсля того як К., на його думку, начебто був уже досить заляканий, адвокат, звичайно, заходжувався знову трохи пiдносити йому дух. Таких процесiв, розповiдав вiн, на його вiку траплялося чимало, i вiн iх повнiстю або почасти вигравав. Тi процеси, дарма що насправдi й не були такi тяжкi, як цей, на перший погляд видавались iще безнадiйнiшi. Список таких процесiв лежить у нього в шухлядi, – адвокат ляскав рукою по якiйсь шухлядi, – проте iхнi матерiали вiн, на жаль, показати не може, бо йдеться про службовi таемницi. А проте, зрозумiла рiч, величезний досвiд, що його набув адвокат пiд час тих процесiв, мав тепер придатися К. Адвокат, звичайно, вiдразу взявся до роботи i вже майже впорався зi вступною заявою. Вона була надзвичайно важлива, бо перше враження, що його справить захист, часто визначае весь хiд судового процесу. На жаль, i адвокат був змушений звернути на це увагу К., iнколи трапляеться, що на судi взагалi не зачитують вступноi заяви. Їi просто пiдшивають до паперiв i вказують, що на перших етапах допит та спостереження звинувачених набагато важливiшi за будь-якi писанi документи. Та коли прохач надто вже настирливий, можуть докинути, що перед остаточною ухвалою, тiльки-но зiбрано весь матерiал, розглядатимуть, звичайно, як додаток усi документи, тобто й оцю першу заяву. На превеликий жаль, здебiльшого це неправда, найчастiше ту заяву кудись запхнуть, а то й геть загублять, i навiть коли вона збережеться до самого кiнця, ii, – а втiм, адвокат знае про це лише з чуток, – навряд чи й читають. Отже, ситуацiя дуже прикра, але почасти ii можна виправдати. Нехай К.