На нашем сайте вы можете читать онлайн «Я (Романтика)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Я (Романтика)

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги Я (Романтика), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Я (Романтика). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Микола Хвильовий) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання містить твори з другої збірки прози М. Хвильового (1893–1933) «Осінь». Його персонажі долають тяжкий шлях вибору, стикаються з тією межею, яку ніколи не можна переступати. У душі головного героя новели «Я (Романтика)» відбувається боротьба між добром і злом, гуманізмом і фанатизмом. Він – «чекіст, але і людина», «м’ятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини – матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине. У повісті «Санаторійна зона» зображено пореволюційне суспільство. Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», вони відчувають власну несумісність із добою, прірву між ідеалами й дійсністю та лікуються від найрізноманітніших душевних хвороб. Зло, заподіяне головним персонажем повісті задля високої ідеї, знищило його власні життєві сили та врешті призвело до самогубства. Комуністичні ідеали героїв цієї збірки зруйновані, долі вчорашніх романтиків революції понівечені.
Я (Романтика) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Я (Романтика) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Один iз хорих надхненно розповiдав про барикади пiд Киевом, про божевiльного Муравйова, про арсенал.
За асоцiяцiею – божевiльний Муравйов – вiн подумав про розстрiли й тут же, зиркнувши на оповiдача, раптом згадав, що ординатор наказав сестрi поповнити про його анамнез. І це неприемно вразило й зiпсувало й без того поганий настрiй. «Для чого анамнез»? І йому раптом прийшло в голову, що анамнез – причiпка: просто треба комусь поповнити його бiографiю.
Сьогоднi вiн знову вiдчув тривогу. Вона пiдiйшла до нього й зупинилась.
Але вiн мусить себе взяти в руки! Вiдкiля ця пiдозрiлiсть?.. Нi, це неможливо! Вiн певний, що справа зовсiм не в ломцi свiтогляду – це просто гiстерiя. Вiн давно вже помiчае, що з ним робиться щось неладне! Саме гiстерiя, iнакше й не могло бути: пiсля довгих рокiв горожанськоi вiйни, в якiй вiн брав активну участь, анарх мусiв чекати цiеi хороби. І вона прийшла iз своiм знеладдям психiчноi сфери, з надзвичайною вразливiстю, з ексцентричнiстю, з приступами тоски й страху.
Проходив дзвiнкий день.
В тихому блакитному неводi полоскалось бiломiдне сонце, а день тягнув невода все вище й вище, до зенiту. Тодi перевалилось через зенiт бiломiдне сонце, i потягнув хрустальний день на захiд.
До анарха, коли вiн простяг свое велетенське тiло, пiдсунула койку Унiкум. Праворуч лежала Майя, ближче – метранпаж.
– Чому я з вами так мало говорю? – спитала Унiкум, звертаючись до анарха.
Хтось пирхнув: цю солом’яну вдовушку, безперечно, мучить еротоманiя. Вона буквально й остаточно нiкому не дае покою.
– Знаете, краще було б, коли б ви до мене не приставали! – сказав анарх.
– Що? – скрикнула Унiкум.
Хтось iще раз пирхнув.
Тодi Унiкум, щоб вийти з нiякового становища, пiдвелась i погладила своею рукою загорiлi анарховi груди. Потiм похилила голову на бiк, на дикий малинник: мовляв, ходiм! І раптом одвернулась.
– От iще нелюдимий!
– І справдi: якийсь Мендель в окулярах, – сказала Майя, втручаючись у розмову, i кинула до анарха: – Чого ж ви? Сама ж кличе, ну, i йшов би!
– Нiкого я не кличу, – образилась Унiкум.
Майя вирядила ii iронiчним поглядом, потiм розставила руки й затопила яблуневий глуш:
– О-о-о!
– Так кричить санаторiйний дурень! – подав iз дальньоi койки психопат.
– Коли хочете знати, так кричить життя! – кинула в бiк Майя.










