Я (Романтика)

Психопат усмiхнувся: «життя?» Вiн нiколи цьому не повiрить. Дiдок правий: у неi, безперечно, хорий огник в очах.

«О» пiшло в глуш, у бур’яни, й там поринуло, щоб бiльше не вернутися. Але «о» стривожило медичний персонал. Прибiгла сестра й одразу ж накинулась:

– Не можна так, Майо, – сказала вона. – Що ви робите? Я ординаторовi скажу!

Майя звернулася котятком. Майi нема. Майя нiколи не кричала.

– Хто ж?

– О! – i Майя показала пальцем на анарха.

Сестра до нього: мовляв, такий серйозний – i на тобi!

Що це з ним? То невчасно на койку лягае, то ще що-небудь.

Але сестру несподiвано перебив метранпаж.

– Це кричали вони! – сказав вiн, роблячи наголос на «вони», i махнув рукою в Майiн бiк.

– Що? – зробила здивованi очi Майя.

– Нiчого! – спокiйно сказав Карно, i потiм раптом спитав, звертаючись до анарха: – А що то у вас лежить у кишенi?

– Ну? – скинув очi анарх.

– Я питаю: що то у вас лежить у кишенi?

Анарх зиркнув на свою кишеню й тут же почервонiв.

Проходячи повз загороджений молодняк, вiн зiрвав три яблука, що iх хотiв дати Хлонi. Тепер Карно його несподiвано поставив у таке становище, нiби вiн тiльки те й робить, що нищить заборонений молодняк.

– Яблука, – сказав вiн i витяг iх.

– Яблука ж заборонено рвати, – кинув метранпаж i перевiв свiй iронiчний погляд на Майю.

До цього часу анарх жодного разу не говорив iз Карно. І тепер йому раптом здалося, що метранпажiв голос вiн уже десь чув. Анарх навiть пам’ятае: саме такий упертий, повний безсмертного сарказму, з гаркавим акцентом.

Сестра здвигнула плечима й одiйшла вiд койки. Наступила нiякова мовчанка. Майя вперто дивилася на метранпажа, останнiй – iронiчно – на неi. Анарх похилив голову на плече й теж мовчав. І, коли б не дiдок, що пiдсiв до нього, вiн мусiв би кудись одiйти.

Дiдок нахилився до анархового вуха й знову пошепки говорив якусь нiсенiтницю про Рiчардсона, про сентименталiзм. Це була одна з його улюблених тем. Потiм дiдок смакував так: Майя, мовляв, не бiблiйська Рахiль, але щось подiбне. Знаете: фосфоричний блиск, легенька хороба в очах, нiжка, знаете, коли неловко сяде напроти без пантальонiв…

– Хе… хе… Гентiменталiтм?

Анарх тiльки хмурився.