Я (Романтика)

– Що таке?

– Та от те, що я пiдслухувала?

– А коли не пiдслухувала, то могла б зiйти сюди простiш!

– Савонаролечко! – i Майя безцеремонно закинула на його шию свою руку. – Покинь учительствувать, бо ця роля до тебе не пiдходить.

Сестра Катря вiдразу якось знiтилась i раптом пiдвелася.

– Куди ж ви?.. Чого тiкаете? – грубо кинула Майя.

– Я тiкаю?

– Ви тiкаете. Менi, принаймнi, так здаеться.

– Коли вам так здаеться, то я сяду.

І сестра Катря знову сiла на свое попередне мiсце.

– От i добре! А тепер скажiть менi: чого менi не можна пiдслухувати?

– Коли ви така наiвна, то я вам можу сказати: це не гiдно серйозноi людини.

– Ха-ха! Серйозноi людини? По-вашому, виходить, всякий охранник е втiленням наiвности?

– Я трохи не так висловилась, – почервонiла сестра Катря. – Але я гадаю, що ви мене все-таки розумiете. І потiм: ви ж не охранник?

– А ви вiдкiля це знаете, що я не охранник?

– Майо! – сказав анарх. – Покинь говорити дурницi.

– О, моi наiвностi! Мовчу.

Мовчу, як сфiнкс. – І раптом додала: – А все-таки вашi розмови про франк-масонiв я пiдслухала.

– Тим гiрше для вас! – несподiвано перейшла на рiзкий тон сестра Катря i на цей раз рiшуче пiдвелася.

– Не затримую! – i Майя провела прищуленими очима тендiтну дiвчину.

– Ну… – сказала Майя, коли вони залишилися вдвох, – ти все-таки серйозно не подумай, що я вас пiдслухувала. На чорта ви менi здалися! Я, власне, прийшла до тебе порадитись, що нам робити з цим типом…

– З яким типом?.

. Що робити?

– Ну, хiба ти не знаеш?.. – i Майя розширила нiздрi свойого виточеного носа i, як це може робити тiльки самичка, перевела погляд на своi груднi яблука: задумалась.

Але анарх тiльки вдав iз себе спокiйного: вiн ураз зрозумiв, у чому справа, i пiдозрiлiсть затривожила його. Майя тонко пiдмiтила його настрiй, натякнувши на метранпажа. Саме яблука. Випадок iз яблуками раптом навiв на ту мисль, що вiд Карно нiчого не можна сховати.

На рiчцi стояли сторожкi шамотiння.

Десь кричав санаторiйний дурень, i крик його був глухий i далекий. На Гралтайських Межах маячiла експериментальна ферма химерною крапкою.

Нарештi Майя прокинулася вiд задуми й сказала:

– Ходiм у палату. Я хочу з тобою поговорити.

V

– От що! – сказала Майя, коли анарх зачинив дверi.

– Я все-таки не вiрю тобi, щоб ти мене кохав.

Анарх ходив широкими кроками по своiй палатi, де, крiм нього й Майi, нiкого не було, i палив цигарку за цигаркою.