На нашем сайте вы можете читать онлайн «Я (Романтика)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Я (Романтика)

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги Я (Романтика), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Я (Романтика). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Микола Хвильовий) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання містить твори з другої збірки прози М. Хвильового (1893–1933) «Осінь». Його персонажі долають тяжкий шлях вибору, стикаються з тією межею, яку ніколи не можна переступати. У душі головного героя новели «Я (Романтика)» відбувається боротьба між добром і злом, гуманізмом і фанатизмом. Він – «чекіст, але і людина», «м’ятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини – матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине. У повісті «Санаторійна зона» зображено пореволюційне суспільство. Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», вони відчувають власну несумісність із добою, прірву між ідеалами й дійсністю та лікуються від найрізноманітніших душевних хвороб. Зло, заподіяне головним персонажем повісті задля високої ідеї, знищило його власні життєві сили та врешті призвело до самогубства. Комуністичні ідеали героїв цієї збірки зруйновані, долі вчорашніх романтиків революції понівечені.
Я (Романтика) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Я (Романтика) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
…Вiд маетку я пiшов, мов п’яний, в нiкуди по сутiнках передгрозового душного вечора. Канонада росла. Знову спалахували димки над дальньою цегельнею. За курганом грохотали панцерники: то йшла мiж ними рiшуча дуель.
Ворожi полки яро насiдали на iнсургентiв. Пахло розстрiлами.
Я йшов у нiкуди. Повз мене проходили обози, пролiтали кавалеристи, грохотали по мостовiй тачанки. Город стояв у пилу, i вечiр не розрядив заряду передгроззя.
Я йшов у нiкуди. Без мислi, з тупою пустотою, з важкою вагою на своiх погорблених плечах.
Я йшов у нiкуди.
III
…Так, це були неможливi хвилини. Це була мука. – Але я вже знав, як я зроблю.
Я знав i тодi, коли покинув маеток. Інакше я не вийшов би так швидко з кабiнету.
…Ну да, я мушу бути послiдовним!
…І цiлу нiч я розбирав дiла.
Тодi протягом кiлькох темних годин перiодично спалахували короткi й чiткi пострiли: – я, главковерх чорного трибуналу комуни, виконував своi обов’язки перед революцiею.
…І хiба то моя вина, що образ моеi матерi не покидав мене в цю нiч нi на хвилину?
Хiба то моя вина?
…В обiд прийшов Андрюша й кинув похмуро:
– Слухай! Дозволь ii випустити!
Я:
– Кого?
– Твою матiр!
Я:
(мовчу).
Потiм почуваю, що менi до болю хочеться смiятись. Я не витримую й регочу на всi кiмнати.
Андрюша суворо дивиться на мене. Його рiшуче не можна пiзнати.
– Слухай. Навiщо ця мелодрама?
Мiй наiвний Андрюша хотiв бути на цей раз проникливим. Але вiн помилився.
Я (грубо):
– Провалiвай!
Андрюша й на цей раз зблiд.
Ах, цей наiвний комунар остаточно нiчого не розумiе. Вiн буквально не знае, навiщо ця безглузда звiряча жорстокiсть. Вiн нiчого не бачить за моiм холодним дерев’яним обличчям.
Я:
– Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
Андрюша:
– Слухай!..
Я:
– Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
У цей момент над маетком пронiсся iз шипiнням снаряд i недалеко розiрвався. Забряжчали вiкна, i луна пiшла по гулких порожнiх княжих кiмнатах.
У трубку передають: версальцi насiдають, вже близько: за три верстви.
…Андрюша вискочив. За ним я.
…Курiли далi. Знову спалахували димки на горизонтi. Над городом хмарою стояв пил. Сонце-мiдь, i неба не видно. Тiльки горова мутна курява мчала над далеким небосхилом. Здiймалися з дороги фантастичнi хуртовини, бiгли у височiнь, розрiзали простори, перелiтали оселi й знову мчали i мчали.










