Розмисли. Наодинці з собою

 Вiд батька – лагiднiсть i непохитна твердiсть у рiшеннях, якi ретельно обдуманi, вiдсутнiсть iнтересу до уявних почестей, любов до працi i стараннiсть, увага до всiх, хто може зробити якусь загальнокорисну пропозицiю, обов’язкова вiдплата кожному за його гiднiстю, розумiння: де потрiбна суворiсть, а де – велика поблажливiсть. Завдяки батьковi – припинення любовних справ з хлопчиками i вiдданiсть суспiльним справам. Батько дозволяв своiм друзям не вiдвiдувати його обiди i не супроводжувати обов'язково його пiд час подорожей; тi, хто вiдлучалися у своiй справi, коли поверталися, зберiгали його колишне гарне ставлення.

Пiд час нарад вiн наполегливо наполягав на дослiдженнi всiх обставин справи i не поспiшав покласти край обговоренню, задовольняючись першим лiпшим рiшенням. Вiн зберiгав сталiсть у вiдносинах з друзями, не змiнюючи iх через пересичення, але i не пiддаючись надмiрному захопленню ними. Самостiйнiсть у всьому, ясний розум, передбачення подiй далеко вперед, передбачлива розпорядливiсть у всьому, аж до дрiбниць, без тiнi зарозумiлостi через своi здiбностi. Привiтального галасу i всiляких лестощiв при ньому стало менше. І невсипущий захист того, що необхiдно державi, ощадливiсть у витратах i витримка – навiть коли це йому ставилося в провину. І не було у нього забобонного страху перед богами; а що стосуеться людей, то не було нi улесливостi щодо народу, нi прагнення сподобатися, нi догiдливостi натовпу, а навпаки – тверезiсть i грунтовнiсть; i нiколи – несмаку гонитви за новизною. Всiм тим, що робить життя легким (а це доля давала йому в достатку) вiн користувався i скромно, i разом з тим охоче, так що вiн спокiйно брав те, що е, i не потребував того, чого немае. І нiхто не сказав би про нього, що вiн софiст, вульгарний базiка або педант, а навпаки, – що вiн людина сформована, досконала, чужа лестощiв а також здiбний керiвник i своiм, i чужим справам. До того ж вiн цiнував щирих фiлософiв, а iнших не засуджував, хоча i не пiддавався iм. Крiм того, його вiдзначала товариськiсть i ввiчливiсть, але не надмiрна. Про свое тiло вiн дбав належним чином – не як який-небудь життелюб на публiку, однак i не нехтував ним, щоб завдяки догляду за тiлом якомога менше потребувати медичного втручання, внутрiшнiх i зовнiшнiх лiкiв.

Особливо ж вiн без жодноi заздростi поступався людям, в чому-небудь видатним – чи то виразна мова, дослiдження законiв, або моралi, чи ще що-небудь.

Вiн сприяв тому, щоб кожен був оцiнений вiдповiдно до своеi обдарованостi.