Фауст

Цей знак на мене мае iнший вплив!

Ти, Дух Землi, менi рiднiший,

Я став вiдразу мов сильнiший,

Мов хмiль вина мене сп'янив;

І я ладен пiрнути в свiту море,

Знести земнi i радощi, i горе;

Нi грiм мене, нi хвиль виття суворе,

Нi згуби страх, нi буря не поборе!

Нахмарило кругом —

І мiсяць заховавсь,

І лампа згасла!

В iмлi встае над головою

Червона заграва…

Холодний жах згори вiйнув,

Мене пройняв!

Це дух летить, це дух благання вчув…

Одкрийсь менi!

Твiй повiв серце стрепенув

І владно тягне…

Усе ество до тебе прагне!

Тобi вiддав навiк я серце й душу,

Нехай i вмру – тебе побачить мушу!

(Бере книгу i промовляе таемничi заклинання.

Займаеться червона заграва, в полум'i з'являеться Дух).

Д у х

Хто зве мене?

Ф а у с т

(аж вiдсахнувся)

Лице страшне!

Д у х

Ти притягнув мене так владно,

З моеi сфери пивши жадно,

І ось…

Ф а у с т

Жахаеш ти мене!

Д у х

Благав ти ревно i незмiнно

Побачити вид мiй, почути мою рiч;

Вразив мене вiдчайний клич, —

Ось я… То чом же, надлюдино,

Ганебно так дрижиш? Де дiвсь душi порив?

Де велет смiливий, що свiт в собi створив,

Носив, плекав; що помисли жили в нiм

Із духами у всьому стати рiвним?

Чи ж ти той Фауст, що ждав i сподiвавсь,

Нестримано до мене поривавсь?

І ось, як я дихнув на тебе палко,

Вiдразу знiтився ти жалко,

Гробак нiкчемний, боязкий!

Ф а у с т

Нi, я знесу вогонь чарiвний!

Це я, це Фауст, тобi я рiвний!

Д у х

В життя потоках, у морi дiй

В'юся вгору, вниз,

Ллюся всюди й скрiзь!

Народження й смерть —

Океан i твердь,

Ткання мiнливе,

Життя бурхливе[13 - …Ткання мiнливе, / Життя бурхливе… – У Гете часто зустрiчаеться образ природи як велетенського ткацького верстата.

Нiмецьке слово weben (ткати) може значити також «снувати», «ширяти»; Гете вживае його на означення всякого стихiйного ритмiчного руху. ], —

Я тчу на грiмкому верстатi час?

Богам на одiння живую красу.

Ф а у с т

По всьому свiту ти снуеш,

Дiяльний дух, як я близький до тебе!

Д у х

Близький до того, що збагнеш,

А не до мене!

(Щезае).

Ф а у с т

(Падае додолу).

Не до тебе?

А до кого ж?

Я, подоба Божа,

І не близький до тебе!

Хтось стукае у дверi.