Фауст

Д i в ч и н а – г о р о д я н к а

Нiвроку, хлопцi дженджуристi,

Та легковажнi, просто жах:

Де б погулять в пристойнiм товариствi —

Так нi, побiгли по дiвках.

Д р у г и й   ш к о л я р

(до першого)

Стривай, ще двi iдуть за нами,

Дiвчата ладнi, чепурнi;

Одна – моя сусiдка саме,

І страх до любостi менi.

Дивись, як нiжками дрiбочуть,

Напевно, нас догнати хочуть.

П е р ш и й

Нi, пане-брате! Що нам чепурнi!

Бiжiм, не даймо зникнуть дичинi.

Тi рученьки, що в будень працю люблять,

В недiльний день найкраще приголублять.

М i щ а н и н

Нi, новий бургомiстр не радуе мене,

Як на посаду став, так зразу кирпу гне!

А мiсту з нього мало послуг, —

Що день, то гiрше справи йдуть,

Що час, то збiльшуеться послух,

Що раз, то бiльше з нас деруть.

С т а р е ц ь – л i р н и к

(спiвае)

Пани коханi, любi панi,

Моi рум'янi, пишно вбранi!

Учуйте голос слiзний мiй,

Запоможiть в нуждi гiркiй!

Нехай недарма буду грати!

Блаженний той, хто може дати…

Хай ради празника i ми

Повеселимся мiж людьми.

Д р у г и й   м i щ а н и н

Люблю я над усе в недiлю а чи в свято

Послухати про вiйни та боi;

В Туреччинi, – десь е такi краi, —

Народи рiжуться завзято.

Стоiш собi iз кухлем край вiкна,

А по рiцi човни проходять рiвномiрно;

Так весело святковий день мина,

І йдеш додому тихо й мирно.

Т р е т i й   м i щ а н и н

Еге ж, сусiде, й я за те,

Хай б'ються там собi на лихо,

Хай свiт перевертом iде,

Аби у нас було все тихо.

С т а р а   б а б а

(до дiвчат-городянок)

Дiвчатонька! Ой любий макiв цвiт!

У вас не закохатись годi!

Бабуся стане вам в пригодi —

Чи ворожить, чи вилити пристрiт.

Д i в ч и н а – г о р о д я н к а

Не йди, Агато, до староi вiдьми,

Не станем тут iз нею говорить ми;

Та, знаеш, в неi в новорiчну нiч

Я судженого бачила навiч.

Д р у г а

Та i менi вона гадала,

Його в кришталi показала:

Вiйськовий, смiлий, гарний на виду, —

Шукаю скрiзь його, та хтозна, чи знайду.

С о л д а т и

Крiпкii замки —

Мури зубчатi,

Пишнi дiвчата,

Ще й гордуватi —

Здобич солдата!

Красна в нас плата

За см?ливий труд!

Завше ми радо

Йдем за трубою,

Як до утiхи,

Так i до бою.

Любо нам жити,

Мило нам битись,

Замки й дiвчата

Мусять скоритись.