Фауст

Колись, було, в суботнiй тишинi

Небес цiлунок мариться менi,

І чудо чуеться у дзвонi, тайни повнiм,

І я горю в екстазi молитовнiм;

І йду, було, у поле, в лiс,

У тузi солодко-бентежнiй,

І розливаюсь морем слiз,

І свiт встае в менi безмежний!

Так згадую я час дитячих забавок

І щастя свят весни, свобiдне i безкрае,

І спогад любий цей мене вже не пускае

Зробить останнiй, грiзний крок.

Дзвенiть, бринiть, пiснi, яснi, як мрiя!

Сльоза бiжить… О земле, знову твiй я!

Х о р   у ч н i в

Землю покинув вiн,

Вставши iз тлiнi,

Вгору полинув вiн

В слави промiннi.

Вiн в небесах ясних,

Там йому стать, радiть;

Ми ж на путях земних,

Тут нам страждать, терпiть.

Ти нас залишив,

Вчителю, ми скорбим:

Ти нас не втiшив

Щастям твоiм!

Х о р   а н г е л i в

Христос воскрес,

Смертiю смерть зборов!

Вiльний вiд зла оков,

Рад мир увесь!

Хто його чтитиме

Тим, що чинитиме:

Ближнiх любитиме,

Благо творитиме,

Тайну вiститиме, —

З тим буде Божий Син,

З тим буде вiн!

ЗА МІСЬКОЮ БРАМОЮ[16 - Сцена написана приблизно 1800–1801 рр.

Ю р б и   л ю д е й, що вийшли гуляти за мiсто.

Г у р т   п i д м а й с т р i в

Із нами хочете? Ходiм!

Д р у г и й   г у р т

Та нi, ми йдем в Стрiлецький дiм.

П е р ш i

А ми до млину водяного.

О д и н   п i д м а й с т е р

Я раджу вам до Доброi Води.

Д р у г и й

Коли ж негарна там дорога!

Д р у г и й   г у р т

А ти?

Т р е т i й

Куди вони, i я туди.

Ч е т в е р т и й

Ходiм у слободу, там гулянки на диво,

Дiвчата гарнi, i незгiрше пиво,

І хлопцi б'ючi, хоч куди.

П' я т и й

Диви, яка палка натура!

Чи втрете засвербiла шкура?

Ти не заманиш бiльш мене туди.

Н а й м и ч к а

Нi, нi, пусти, я маю бути в мiстi.

Д р у г а

Та вiн десь тут, ходiм до тих осокорин.

П е р ш а

Менi нема з того кор?стi,

Бо ж горнеться до тебе вiн,

З тобою тiльки i танцюе…

Мене те щастя не хвилюе!

Д р у г а

Та вiн там буде не один,

Казав, що прийде i блондин.

Ш к о л я р[17 - Школяр – тут у значеннi студент.]

Глянь, пане-брате! Ну й дiвульки!

Гайда слiдом, пiдчепим хто яку.

Хмiльного пива дзбан, крiпкий тютюн до люльки

Та дiвка при бок? – оце нам до смаку.