Фауст

Дерзни вступити самохiть до брами,

Якоi всяк уникнути б волiв;

Ти мусиш зараз довести дiлами,

Що честь людей – не менш, як мiць богiв;

Перед хмурн?м проваллям не дрижати,

Що в нiм фантазiя до мук нас прирекла,

До того входу прямувати,

Що поза ним пекельний вир пала;

На крок рiшучий мужности здобутись,

Хоч би й судилося в нiщо там обернутись.

Іди ж сюди, мiй кубку кришталевий;

Залежався ти в цьому футляревi,

Давно вже я про тебе й не гадав!

Ти вигравав ще на дiдiвських святах

І звеселяв гостей понуркуватих,

Коли мiж них ти за столом кружляв.

Твiй штучний карб аж очi в себе брав:

Усi той карб у вiршах толкували,

А потiм враз свiй трунок випивали, —

Я не забув i досi тих забав…

Та не мiнятимусь з сусiдами тобою,

Не мудруватиму над хитрою рiзьбою,

Бо iншого пиття собi надбав.

В тобi ж темнiе сiк п'янкий, фатальний,

Що я обрав на цей бенкет прощальний;

В останнiй раз, самотнiй i печальний,

Вiтаю ранок я, що тайно засвiтав!

(Пiдносить келиха до вуст.

Х о р   а н г е л i в

Христос воскрес!

Мир вам, оплутанi

Згубними, лютими,

Грiшними путами,

Мир вам з небес!

Ф а у с т

Що то за гомiн, що за свiтлий дзвiн

Вiд уст вiдводить чашу ненадпиту?

То дзвонiв гук; чи не вiстуе вiн

День Великоднiй змученому свiту?

Ви, хори, почали уже той втiшний спiв,

Що в воскресiння нiч з уст ангелiв бринiв

Потвердженням Нового Заповiту?

Х о р   ж i н о к

Миром пашистим

Ми полили його,

Саваном чистим

Ми повили його;

В грiб положили

Тiло його святе…

Як же з могили

Зник ти, Христе?

Х о р   а н г е л i в

Христос воскрес!

Радуйтесь, смирнii,

Серцем покiрнii,

В iспитах вiрнii, —

Ви спасетесь!

Ф а у с т

Небесна вiсть любовi й миру,

За чим прийшла в оселю сiру?

Лети туди, де е лагiднi почуття.

Я чую вiсть, але утратив вiру[15 - Я чую вiсть, але утратив вiру. – Фауста стримуе вiд самогубства не вiра, а спогади щасливого дитинства i передусiм почуття едностi з народом.].

А чудо – вiри вкохане дитя.

У сфери тi, звiдкiль той спiв лунае,

Менi заказано полiт;

Та рiдний був той дзвiн менi з малечих лiт,

І знов мене вiн до життя вертае.