Фауст

«Ой пастушок, голубчичок!

Слова ж твоi, як той медок,

А не зведеш, бувае?»

А вiн ii у гай веде,

З-пiд липи ж iм танець гуде —

Гей, гоп! Гей, гуп!

Топо-топ! Тупу-туп!

Ще й скрипка витинае…

С т а р и й   с е л я н и н

А, пане докторе, гаразд,

Що й ви мiж нас у день оцей:

Такий учений чоловiк,

А не цураетесь людей!

За це ж найкращий кухоль вам,

Хоч покуштуйте наших вин, —

Пиття вам згагу прожене;

І, скiльки в кухлi е краплин,

Бажаю я, щоб стiльки днiв

Вам Бог до вiку приложив.

Ф а у с т

За ласку дяку вiддаю

І за здоров'я ваше п'ю.

Народ обступае iх колом.

С т а р и й   с е л я н и н

Еге ж, гаразд, що ви до нас

У цей веселий день прийшли;

Та ви i в iнший, гiрший час

До нас прихильними були.

Чимало е мiж нас таких,

Що ваш покiйний панотець

Одзволив з пазурiв чуми,

Поклавши пошестi кiнець.

А ви, ще парубком, iз ним

З села ходили до села

Мiж хворих, чумних мертвякiв —

Не брала вас недуга зла.

Випробувань скiнчився час:

Спасителя Спаситель спас.

У с i

Хай Бог пошле вам довгий вiк,

Учений муж, наш рятiвник!

Ф а у с т

Молiть того, хто боре зле,

Спасати вчить, спасiння шле.

(Іде з Вагнером далi).

В а г н е р

Народна шана, о великий муже,

Тебе, напевне, схвилювала дуже.

Щасливий той, хто весь свiй хист

Оберне на таку кор?сть!

Показуе на тебе батько сину,

Юрба навкруг хвилюе без упину,

Застиг скрипаль i танцюрист.

Ти йдеш, i всi стоять рядами,

Шапкуючи, прохiд дають:

Ще мить – i всi навколiшки впадуть,

Немов перед священними дарами!

Ф а у с т

Пройдiм туди ще декiлька ступнiв

Та й сядемо на каменi спочити.

Не раз я тут у роздумi сидiв,

Вiд молитов i посту хоровитий,

І, уповавши на Творця,

Ридав, зiтхав, ламав я руки,

Благав страшнiй чумi кiнця,

Визволу вiд тяжкоi муки.

Хвала юрби звучить менi як глум,

І скiльки вже я передумав дум

Про те, що ми, невдахи бiднi,

І батько, й син – похвал не гiднi!

Мiй батько, чесний, скромний трудiвник,

Над тайнами природи бивсь весь вiк

Ретельно, ревно i невтомно,

Але якось головоломно[18 - Мiй батько, чесний, скромний трудiвник, / Над тайнами природи бивсь весь вiк / Ретельно, ревно i невтомно, / Але якось головоломно.