Фауст

Ф а у с т

Нi, нi! Ти, чорте, егоiст,

І так не зробиш, бога ради,

Комусь другому щось в користь.

Кажи, якоi хочеш плати,

А то не буду i наймати.

М е ф i с т о ф е л ь

Я маю тут тобi у всiм служить,

Скоряючись завжди твойому слову.

Коли ж ми там зустрiнемося знову —

Ти мусиш те ж менi робить.

Ф а у с т

Що буде там – мене це не обходить.

Ти можеш свiт якийсь новий виводить,

Коли зруйнуеш той, що е.

На цiй землi я радiстю втiшаюсь,

Пiд небом цим я муками караюсь,

І аж тодi, як з ними попрощаюсь,

Нехай що хоче настае.

І не бере мене цiкавiсть

Спiзнати той iнакший свiт,

Чи е i там любов, ненависть,

Чи е i там i верх, i спiд.

М е ф i с т о ф е л ь

Та, якщо так, тобi немае риску.

Угодьмося. Лиш дай менi пiдписку,

Я дам тобi таке, чого повiк

Іще не бачив чоловiк.

Ф а у с т

Що хочеш ти, нещасний чорте, дати?

Чи можеш ти стремлiння тi узнати,

Що iх плекае дух людський?

Є в тебе iжа – в нiй нема поживи;

Є в тебе злото – та воно рухливе,

Із рук виприскуе як стiй;

Покажеш гру – в нiй виграть неможливо,

Даси коханку – а вона, зрадлива,

З моiх обiймiв iншому морга;

Є в тебе честь i слава дорога —

Мов метеор, вона щезае;

У тебе плiд зеленим зогнивае,

А дерево лиш мить одну цвiте.

М е ф i с т о ф е л ь

Така вимога бiса не злякае,

Я можу дать тобi все те.

Та, друже мiй, колись i щось хороше

Утiшити в спокоi прийде нас.

Ф а у с т

Коли, вспокоений, впаду на лiнi ложе,

То буде мiй останнiй час!

Коли тобi, лукавче, вдасться

Мене собою вдовольнить,

Коли знайду в розкошах щастя, —

Нехай загину я в ту мить!

Ідем в заклад?

М е ф i с т о ф е л ь

Ідем!

Ф а у с т

Дай руку, переб'ем!

Як буду змушений гукнути:

«Спинися, мить! Прекрасна ти!» —

Тодi закуй мене у пута,

Тодi я рад на згубу йти.

Тодi хай дзвiн на вмерле дзвонить,

Тодi хай послух твiй мине,

Годинник стане, стрiлку зронить,

І безвiк поглине мене.

М е ф i с т о ф е л ь

Змiркуй як слiд! Ми все затямим, друже!

Ф а у с т

На це ти маеш всi права.

Що я кажу – то не пустi слова.

Як буде так – я раб тобi, злий душе,

Тобi чи ще кому – байдуже.

М е ф i с т о ф е л ь

Сьогоднi ж, пане докторе, в обiд

Я до своеi служби приступаю.

Але – життям i смертю заклинаю —

Розписку дай, щоб все було як слiд.