Фауст

М е ф i с т о ф е л ь

Та хто ж бажае смерти прибуття?

Ф а у с т

Блаженний той, кому у сяйвi слави

Вона чоло у лавр зав'е кривавий,

Кого знайде серед гулянки

В обiймах дiвчини-коханки.

Чому не вмер я в захватi в ту мить,

Як Дух Землi менi явився!

М е ф i с т о ф е л ь

І все ж таки якогось трунку спить

Ти тоi ночi не рiшився.

Ф а у с т

Як бачиться, ти ладний шпигувать.

М е ф i с т о ф е л ь

Хоч не всевiда я, а дещо можу знать.

Ф а у с т

Тодi вiд пориву страшного

Спинив мене знайомий спiв,

І спомин днiв дитинства мого

Іще раз душу обманив…

Клену ж я все, що нас тримае

В тенетах марев i оман,

Клену я все, що нам скрашае

Життя земного тужний бран!

Прокльон бучному гордуванню,

Що дух ним сам себе п'янить,

Прокльон людському слiпуванню,

Що нас обманюе щомить!

Прокльон вам, мрii славолюбнi,

Бажання ввiчнити iм'я,

Прокльон вам, пута злуднi, згубнi —

Робота, влада i сiм'я!

Прокляття золоту, мамонi[30 - Прокляття золоту, мамонi… – Мамон, або мамона (з халдейськоi мови) – скарб, символ багатства i жадiбности.

Що завдае нам тьму турбот

Або колише нас на лонi

Розкошолюбних насолод!

Я шлю прокльон любовi щирiй,

Смачному соку виногрон,

Я шлю прокльон надii, вiрi,

Й терпiнню надто шлю прокльон!

Х о р   д у х i в

(незримо)

Жаль! Жаль!

Розбив ти його,

Прекрасний свiт,

Ударом руки —

Розбив на друзк?!

То вчинок пiвбога!

Ми зносим

Уламки у вiчне   Н i ч о г о,

Голосим

По загинулiй красi.

Сильнiший,

Як земнороднi всi,

Пишнiший

Свiт побудуй,

Побудуй його в серцi своiм!

І прямуй

Шляхом новим

З духом ясним,

І чарiвнiший

Спiв наш почуй!

М е ф i с т о ф е л ь

Моi малята

Мудрi до ката.

Чуеш, як до втiх i дii

Радять, мов старii?

Звуть тебе в свiти

З цеi самоти,

Що вiд неi кров нiмiе,

Розум туманiе.

Кинь панькатись iз вiчною журбою,

Що круком серце рве тобi з грудей.

Вiдчуеш ти, оточений юрбою,

Що й ти людина мiж людей.

Не хочу я, правда, рiвнять

Тебе до того наброду.

Я сам не великого роду;

Але, коли схочеш пристать

До мене в життевiй дорозi,

То буду тобi по змозi

Товаришем вiрним,

Слугою покiрним,

А хочеш – i псом,

Безмежно вiдданим рабом.

Ф а у с т

Якоi ж ти вiд мене хочеш плати?

М е ф i с т о ф е л ь

Того часу ще досить довго ждати.