Фауст

],

Що на всi любi квiтки жадн?й

І думае, що кожна честь

І ласка лиш для нього есть;

Цей шлях бува часом трудний.

Ф а у с т

Пане магiстре Похвальний,

Не треба моралi, то марна праця!

Ось тобi слово мое тверде:

Як те дiвчатко молоде

Цю нiч менi в руки не впаде,

То опiвночi ми мусим розстаться.

М е ф i с т о ф е л ь

Змiркуй, що можна, а що нi!

Два тижнi треба буде менi,

Щоб тiльки знайти якусь приключку.

Ф а у с т

Мав би я часу сiм годин,

То i без чорта, сам-один,

Звiв би таку гарненьку штучку.

М е ф i с т о ф е л ь

Говориш, як француз-пустак;

Тобi все шкода й невигода.

Яка ж одразу насолода?

Тодi кохання буде всмак,

Коли ти здалеку зайдеш

І фiглi-мiглi поведеш,

Доскочиш кралi шляхом iнтриг,

Як знаем ми з iталiйських книг.

Ф а у с т

Й без того маю апетит!

М е ф i с т о ф е л ь

Та годi, ти менi обрид!

Щоб спокусить оте дитя,

Не будьмо поквапнi без пуття,

Тут штурмом нiчого кидатись,

Треба до хитрощiв удатись.

Ф а у с т

Добудь од неi менi що-будь!

Дай у покоi ii побуть!

Дiстань хустину з грудей ii,

Пiдв'язку з нiжки милоi!..

М е ф i с т о ф е л ь

Щоб бачив ти, що я тобi

Допомагаю у цiй журбi, —

Нам н?чого довго зволiкати,

Сьогоднi зводж? до ii кiмнати.

Ф а у с т

До неi? Нею володiть?

М е ф i с т о ф е л ь

Нi, вона буде в сусiдки сидiть,

Тим часом ти можеш помрiть [у виданнi Фолiо 2003 р.

На самотi, в оселi тихiй,

Про неi, про майбутнi втiхи.

Ф а у с т

Зараз пiдем?

М е ф i с т о ф е л ь

Трохи пiзнiш.

Ф а у с т

Та не забудь iй дарункiв, гляди ж!

(Пiшов).

М е ф i с т о ф е л ь

І за дарунки вже? Ну, будеш успiх мати.

Є в мене сила тайникiв,

Давно закопаних скарбiв —

Там треба буде дещо взяти.

ВЕЧІР[57 - Написано 1775 р.]

Невеличка чистенька кiмната.

М а р г а р и т а

(заплiтаючи i пiдв'язуючи коси)

Що б я дала, щоб хто сказав,

Який то пан мене займав!

Такий у нього пишний вид,

Одразу знать вельможний рiд —

Це мов написано на чолi,

А то б не давав собi так волi.

(Виходить).

М е ф i с т о ф е л ь,   Ф а у с т.