Фауст

В i д ь м а

Ну, доброго здоров'я пивши!

М е ф i с т о ф е л ь

(до Фауста)

Тепер ходiм! Тобi потрiбен рух!

(до вiдьми).

Коли вiд мене ждеш яких послуг,

То нагадай, на шабаш прилетiвши.

В i д ь м а

Ось пiсня вам! Коли ii спiвать,

То буде лiк вас краще пробирать.

М е ф i с т о ф е л ь

Тепер iди мерщiй за мною,

Спiтнiеш добре, й мiць напою

Пройме iстоту всю, не знаючи заслон.

А там навчу тебе я благороднiй лiнi —

І скоро вчуеш ти в солодкому томлiннi,

Як грае у тобi скакунчик Купiдон[53 - І скоро вчуеш ти в солодкому томлiннi, / Як грае у тобi скакунчик Купiдон.

 – Купiдон (Амур) – у римлян бог кохання, що зображувався крилатим хлопчиком iз луком i стрiлами.].

Ф а у с т

Дай в дзеркало iще раз подивиться

На тую жiнку казков?!

М е ф i с т о ф е л ь

Нi, нi! Чекай, усiм жiнкам цариця

До тебе прийде наяву.

(Стиха).

Тепер, з тим хмелем у голiвцi,

Гелену вбачиш в кожнiй дiвцi.

НА ВУЛИЦІ[54 - Сцена написана до 1775 р.

]

Ф а у с т.   М а р г а р и т а  проходить мимо.

Ф а у с т

Гарна панно! Не вiдмовте в честi[55 - Гарна панно! Не вiдмовте в честi… – Панна (Fr?ulein) – звертання в тi часи лише до осiб дворянського походження. Маргарита (Гретхен) – з мiщан (бюргерiв).],

Дозвольте вас додому провести.

М а р г а р и т а

Не панна я, й не гарна я,

Додому втраплю i сама.

(Випручалась i пiшла).

Ф а у с т

Їй-богу, чарiвне дитя!

Таких не бачив за все життя.

Цнотлива, скромна – ангел кругом,

І трохи з перцем заразом.

Корали уст, рум'янець щiк —

Я не забуду iх повiк!

Очицi опустила вниз —

Аж серце пройняла навкрiзь.

А як вiдрiзала менi…

Я в неi просто в полон?.

Увiходить   М е ф i с т о ф е л ь.

Ф а у с т

Ти мусиш дiвку ту пiдмовить!

М е ф i с т о ф е л ь

Яку?

Ф а у с т

Та ту, що ось пройшла.

М е ф i с т о ф е л ь

Вона приходила на сповiдь,

Тут у священика була;

У сповiдальню я прокравсь —

Вона невинна, я дiзнавсь.

Ходила на сповiдь задарма;

Над нею в мене влади нема.

Ф а у с т

Уже за чотирнадцять iй.

М е ф i с т о ф е л ь

Говориш ти, мов Ганс Ласiй[56 - Говориш ти, мов Ганс Ласiй… – Типiзуюче власне iм’я (пор. донжуан, ловелас). Пане магiстре Похвальний… – Іронiчне типiзуюче власне iм’я (в оригiналi – Mein Herr Magister Lobesan).