Фауст

Д и р е к т о р

Покиньте спори й аргументи,

Лишiть докори й комплiменти, —

За них нiчого не купить;

До дiла треба приступить.

Натхнення, настрiй – то бридня все,

Смiлiшi будьте, iх не ждiть.

Коли поетом ти назвався,

Умiй натхненням володiть!

Варiть же швидше, друже милий,

Крiпкий напiй, що ми ждемо;

Чого сьогоднi не зробили,

Те завтра не прийде само!

Отож i дня дарма не гайте,

Як тiльки е можливiсть десь,

За коси враз ii хапайте

І вже iз рук не випускайте,

Поки свого не доб'етесь.

Адже яких лише дивацiй

Не бачив наш нiмецький кiн!

Тож не шкодуйте нi машин,

Нi чудернацьких декорацiй.

Не бракуватиме зiрок.

І сонця, й мiсяця, i неба,

Дамо й води, й вогню, як треба,

І скель, i звiрiв, i пташок!

Так розмiркуйте ж все дотепно,

На сценi всесвiт умiстiть

І швидко й бережно пройдiть

Із неба через землю в пекло[4 - …Із неба через землю в пекло. – Маеться на увазi не шлях Фауста згiдно з вiдомою середньовiчною легендою, а широта задуму трагедii.

ПРОЛОГ НА НЕБІ[5 - Написано близько 1800 р. Як указував сам Гете, цей пролог навiяний аналогiчною сценою в бiблiйнiй книзi Іова, де диявол спокушае людину з божоi волi. Ім’я Мефiстофеля запозичене з народноi легенди; етимологiя його неясна. Пропонувались тлумачення: мефiзтофель (евр.) – руiнник-брехун; ме-фаусто-фiлес (грецьк.) – не Фауста друг, тощо.]

Г о с п о д ь,   а р х а н г е л и, згодом М е ф i с т о ф е л ь.

Р а ф а i л

Могутнiм громом сонце грае

В гучному хорi братнiх сфер[6 - Могутнiм громом сонце грае / В гучному хорi братнiх сфер… – Поняття гармонii сфер запозичено з учення пiфагорiйцiв, згiдно з яким число, як суть буття, лежить в основi як музики, так i всiеi свiтобудови. Пор. першу дiю другоi частини трагедii, де громохкий гомiн вiстуе схiд сонця.]

І путь накреслену верстае

Од первовiку й дотепер.

Цих незбагненних див видiння

Сповняе силою серця,

І, як у перший день творiння,

Величнi всi дiла Творця.

Г а в р и i л

Земля iз швидкiстю страшною.

В просторi крутиться-лiта,

І райське свiтло дня чергою

Змiняе ночi темнота.

Хвилюе море неозоре

І шумом скелi покрива,

Та сфер стремлiння вiчно-скоре

І гори, й море порива.

М и х а i л

Бурхають бурi навзаводи,

Шумлять нестримано кругом

І огортають твердь i води

Таемно-грiзним ланцюгом.