Фауст

М а р т а

Оце i дяка вся моiй любовi щирiй,

Моiм турботам i трудам?!

М е ф i с т о ф е л ь

Та нi, вiн був такий удячний вам.

«Коли од Мальти, каже, я одплив,

Молився ревно я за жiнку й дiток;

І небеса послали нам пожиток —

У турка наш фрегат галеру захопив,

Ладовану султанськими скарбами.

Одвага високо в цiнi —

Як паювали луп мiж нами, вояками,

Припала дещиця й менi[63 - …Як паювали луп мiж нами, вояками, / Припала дещиця й менi». – Луп – вiйськова здобич.]».

М а р т а

Оттак! То вiн, либонь, той скарб десь закопав?

М е ф i с т о ф е л ь

Гай-гай! Тепер шукайте вiтра в полi!

В Неаполi, гуляючи на волi,

Вiн панночку гарнесеньку спiткав,

І щиро так вони удвох кохались,

Що аж по скiн слiди на нiм зостались[64 - І щиро так вони удвох кохались, / Що аж по скiн слiди на нiм зостались. – Пiсля хрестових походiв по всiй Європi поширився сифiлiс, що називався тодi по-французькому «неаполiтанською хворобою» (mal de Naples).

М а р т а

Лайдак! Ледачее ледащо!

І в злиднях вiн бахурував!

Рiдних дiтей обкрав нiзащо!

М е ф i с т о ф е л ь

За те ж його й Господь скарав.

Я б, бувши вами, може, з рiк

Додержував як слiд жалоби,

А там уже когось знайшов би до вподоби.

М а р т а

Е, нi, таких, як перший чоловiк,

По цiлiм свiтi треба пошукати —

Таке дурне й плохе було воно!

От тiльки що любив, сердега, мандрувати,

Чужих жiнок, чуже вино

Та в розпроклятi костi грати.

М е ф i с т о ф е л ь

Ну, ну, це не такi вже вади!

Бо, може, й вам вiн попускав

З таких робити дещо справ.

Коли б менi такi умови —

Каблучки я змiнять готовий.

М а р т а

Та що ви, пане! Пан жартуе!

М е ф i с т о ф е л ь

(до себе)

Чи не пора звiдцiль тiкать?

Ця й чорта може упiймать!

(До Маргарити).

А ваше серце що вiщуе?

М а р г а р и т а

Не розумiю вас.

М е ф i с т о ф е л ь

(до себе)

Дитина!

(Вголос).

Прощайте!

М а р г а р и т а

Прощавайте!

М а р т а

Паночку, стривайте!

Я хтiла б посвiдку дiстать,

Коли, де й як мого сховали чоловiка.

Порядку зроду я прихильниця велика, —

В газетцi б вiсть про смерть хотiлось почитать.

М е ф i с т о ф е л ь

Що двое свiдкiв будь-яких посвiдчать,

Папери те, як факт, увiковiчать.

У мене ще i приятель е тут,

Ми можем разом пiти у суд.