Фауст

 – Луп – вiйськова здобич.

64

І щиро так вони удвох кохались, / Що аж по скiн слiди на нiм зостались. – Пiсля хрестових походiв по всiй Європi поширився сифiлiс, що називався тодi по-французькому «неаполiтанською хворобою» (mal de Naples).

65

Написано до 1775 р.

66

Sancta simplicitas! – свята простота (лат.) – слова вождя чеського нацiонального релiгiйного руху Яна Гуса (1369–1415). Вiн вигукнув цi слова в час своеi смертноi кари на кострi, коли якась бабуся пiдкинула в вогонь хмизу, думаючи, що робить цим «богоугодне дiло».

67

Написано до 1775 р. (за винятком кiлькох вставлених пiзнiше рядкiв).

68

…В солдатах братик мiй… – Брат Гретхен, як i чоловiк сусiдки Марти, – ландскнехт, найманий солдат.

69

Написано до 1775 р.

70

Голубе! Я так тебе люблю. – Пiсля попередньоi сцени пройшло вже кiлька днiв. Фауст i Маргарита вже на «ти».

71

Написано 1788 р.

72

Високий духу, дав менi ти все… – Пiд високим духом тут розумiеться Дух Землi, що являвся Фаусту в першiй сценi; його впливу Фауст приписуе свое нове, живе пантеiстичне розумiння природи.

Ти показав всю безлiч животвору, / Навчив мене вбачать своiх братiв / В водi, в повiтрi, в тихому гаю. – Згiдно з натурфiлософським ученням Гердера, сприйнятому й розвинутому Гете, «старшi брати людини – тварини». (Зародки еволюцiйноi теорii).

73

Бува й менi, що аж жижки трясуться / До сарн-близнят, що мiж лiлей пасуться. – Образ жiночих грудей, запозичений з Соломоновоi «Пiснi пiсень».

74

Написано до 1775 р. Пiсня Гретхен неодноразово клалася на музику; найбiльш вiдома музика Ф. Шуберта (1797–1828).

75

Написано до 1775 р. Ця сцена мiстить у собi пантеiстичну сповiдь юного Гете в епоху «бурi i натиску». Самому поетовi доводилося в молодостi слухати докори за iгнорування обрядовоi сторони християнськоi релiгii.

76

Чуття – то все… – Культ почуття, пропагований Ж.-Ж. Руссо, був характерний для бiльшостi письменникiв «бурi i натиску».

77

Фiзiономii ж вона незле вивча. – Фiзiогномiка – наука визначати характер людини за ii зовнiшнiстю – захоплювала Гете в перiод роботи над «Пра-Фаустом». У цей час вiн дружив iз мiстиком i проповiдником Лафатером (1741–1804), автором праць iз фiзiогномiки, в якому, зрештою, вiн скоро розчарувався.

78

Написано до 1775 р.

79

Тепер iди на покриття, / На привселюдне каяття.