Енн з Острова

Нi, я не хотiла iхати в Редмонд. Я це зробила тiльки на догоду татовi. Вiн така душка. Крiм того, якби я залишилася, я мала б вийти замiж. Мама хотiла цього – хотiла дуже рiшуче. Мама взагалi дуже рiшуча. Але я й думати не хочу про замiжжя в найближчi декiлька рокiв. Я хочу веселитися й ще раз веселитися, першi нiж осiсти. І якою б смiшною не була думка, щоб я стала бакалавром, думка про те, що я маю стати старою замiжньою жiнкою ще абсурднiша, чи не так? Менi лише вiсiмнадцять. Нi, я вирiшила, що краще вже Редмонд, нiж замiжжя.

Крiм того, як би я мала вирiшити, за якого чоловiка виходити?

– А iх було так багато? – засмiялася Енн.

– Повно. Хлопцям я страшенно подобаюся – це правда. Але тiльки двое з них рахуються. Решта були або занадто молодi, або занадто бiднi. Я мушу вийти за багатого, знаете.

– Чому мусиш?

– Сонце, а ти може уявити мене дружиною бiдняка? Я нiчого не вмiю, i я ДУЖЕ марнотратна. Ой, нi, мiй чоловiк мае мати повно грошей. Тому я звузила вибiр до двох. Але обрати мiж двома менi було не легше, нiж помiж сотнею.

Я добре знала, що кого б не обрала – шкодувала б все життя, що не обрала iншого.

– А ти не… любила котрогось iз них? – спитала Енн, трохи невпевнено. Їй нелегко було говорити з чужою людиною про велику таiну життя.

– Боже, нi. Я б нiкого не змогла полюбити. Менi це не властиво. Та я й не хотiла б. Кохання робить тебе рабом, так я думаю. І дае чоловiковi владу завдати тобi болю. Я б боялася. Нi-нi, Алек й Алонсо чудовi хлопцi, i обое так сильно менi подобаються, що я не знаю, який з них подобаеться менi бiльше.

У тому й лихо. Алек, звiсно, красень, але ж я б не могла вийти за чоловiка, який не був би вродливим. І характер у нього приемний, i вiн мае чудове кучеряве чорне волосся. Вiн аж надто iдеальний – не думаю, що хотiла б iдеального чоловiка – такого, в якого не дошукаешся жодноi вади.

– То чому б тобi не вийти за Алонсо? – серйозно спитала Прiсцилла.

– Подумати тiльки – вийти за чоловiка, якого звати Алонсо! – сумно сказала Фiл.

 – Не думаю, що змогла б таке витримати. Але вiн мае класичний нiс, i добре було б мати в родинi людину, на чий нiс можна покластися. На мiй покластися не можна. Наразi вiн бiльше подiбний до носiв Гордонiв, але боюся, що вiн може з часом стати бiльше подiбним до носiв Бiрнiв. Я його з тривогою оглядаю кожного дня, що пересвiдчитися, що вiн ще Гордонiвський. Моя мама була Бiрн, i мае найбiльш бiрнiсiвський нiс зi всiх бiрнiсiвських носiв. Чекайте, самi побачите.