Енн з Острова

Вона тiшилася цьому, як дитина, i радiсно переповiдала кожне нове завоювання Енн i Прiсциллi, з такими коментарями, вiд яких в нещасних закоханих мали б палати вуха.

– Алек й Алонсо поки не мають серйозних суперникiв, – дражливо зауважила Енн.

– Нi одного, – погодилася Фiлiпа. – Я пишу iм обом кожного тижня i розповiдаю iм все про своiх тутешнiх залицяльникiв. Думаю, це мало б iх повеселити. Але, звiсно, того, якого я хочу найбiльше, я не можу здобути. Гiлберт Блайт не звертае на мене жодноi уваги, хiба дивиться на мене як на кошеня, яке хочеться погладити.

І я добре знаю причину. Маю на тебе зуб, Королево Енн. Я б мала тебе ненавидiти, а замiсть цього я безумно тебе люблю й страждаю вiд того, що не можу бачити тебе кожного дня. Ти не така, як всi iншi дiвчата, яких я знала ранiше. Коли ти на мене дивишся по своему, я вiдразу вiдчуваю, що я за неважливе, фривольне створiння, i хочу стати кращою, розумнiшою i сильнiшою. А тодi я приймаю правильнi рiшення; але як тiльки я побачу привабливого хлопчика, вони менi миттю вивiтрюються з голови. Хiба не чудово в коледжi? Аж не вiриться, що першого дня менi тут не подобалося. Але якби це, ми б могли нiколи не познайомитися. Енн, прошу, скажи знову, що я хоч трошки тобi подобаюся. Я мушу це почути.

– Ти менi не трошки, а дуже подобаешся – я думаю, що ти чудове, добре, миле, пухнасте кошеня без кiгтiв, – засмiялася Енн, – але я не уявляю, коли ти встигаеш вчитися.

Але, мабуть, Фiл все ж знаходила час, бо вона не вiдставала з жодного предмету на курсi.

Навiть старий похмурий професор математики, який зневажав спiльне навчання й протистояв тому, аби iх приймали в Редмонд, не мiг загнати ii в кут. Вона була перша зi всiх предметiв на курсi, крiм англiйськоi, де Енн Ширлi ii обiйшла. Енн i самiй навчання на першому курсi йшло легко, здебiльшого завдяки тому, що вони з Гiлбертом старанно вчилися впродовж двох рокiв в Ейвонлi. Це залишало iй бiльше часу на соцiальне життя, яке iй дуже подобалося. Але нi на секунду вона не забувала Ейвонлi та своiх старих друзiв. Для неi найщасливiшими митями тижня були тi, коли вона отримувала листи з дому. Поки iй не почали приходити листи, вона й думки не допускала, що iй може почати подобатися Кiнгспорт, чи що вона почуватиметься там вдома. Поки вони не приходили, Ейвонлi, здавалося, був за тисячi миль вiд неi; тi листи наблизили його й зв’язали ii старе життя з новим так сильно, що вони вже здавалися одним цiлим, а не двома безнадiйно роз’еднаними одиницями.