Енн з Острова

– Петтi Споффорд – iм’я лiтньоi панi, власницi, як я дiзналася. Вона тут живе зi своею племiнницею, вже кiлька сотень рокiв, бiльш-менш – мабуть, менш, Енн. Перебiльшення – плiд поетичноi думки. З того, що я зрозумiла, багачi не раз намагалися його викупити – зараз вiн немало коштуе – але «Петтi» не хоче про продаж навiть i чути. А за будинком е яблуневий сад – його буде видно, коли ми пройдемо трохи далi – справжнiй яблуневий сад на Споффорд – Авеню.

– Сьогоднi я бачитиму «Садибу Петтi» у снах, – сказала Енн.

 – Я вiдчуваю якийсь зв’язок з цим мiсцем. Цiкаво, чи ми коли-небудь побачимо ii зсередини.

– Навряд, – сказала Прiсцилла.

Енн загадково всмiхнулася.

– Так, навряд. Але я все одно вiрю, що це станеться. Я маю дивне передчуття, що ми зi «Садибою Петтi» познайомимося ближче.

VII. Знову вдома

Першi три тижнi в Редмондi здавалися довгими; але решта семестру пролетiла на крилах вiтру. Не встигли студенти й отямитися, як почалася зимова сесiя, яку вони бiльш чи менш успiшно здавали.

Попереду всiх першокурсникiв були Енн, Гiлберт i Фiлiпа; Прiсцилла здавала все дуже добре; Чарлi Слоан нiчого не завалив, i то добре, але поводився так, нiби був першим на курсi.

– Аж не вiриться, що в цей час завтра я буду в Зелених Дахах, – сказала Енн у вечiр перед вiд’iздом. – Але буду. А ти, Фiл, будеш в Болiнгброцi з Алеком й Алонсо.

– Я так хочу iх побачити! – визнала Фiл, переставши на мить гризти шоколад.

 – Вони справдi чудовi хлопцi. Будуть нескiнченнi танцi, поiздки, святкування. Я нiколи тобi не пробачу, Королево Енн, що ти не iдеш до мене на канiкули.

– «Нiколи» в тебе означае три днi, Фiл. Дякую, що запросила – i я б дуже хотiла колись поiхати в Болiнгброк. Але цього року я не можу – я МУШУ поiхати додому. Ти не уявляеш, як мене туди тягне.

– Але тобi там не буде що робити, – глузливо сказала Фiл. – Раз чи два ви зберетеся разом вишивати; а старi плiткарки перемиватимуть тобi кiсточки i у твоiй присутностi, i за спиною.

Ти помреш вiд самотностi, дитинко.

– В Ейвонлi? – спитала Енн, яку це розсмiшило.

– А якби ти поiхала зi мною, ти б прекрасно проводила час. Болiнгброк шалiв би за тобою, Королево Енн – за твоiм волоссям i твоiм стилем – ой, та за всiм! Ти така ІНША. Ти була б у центрi загальноi уваги, а я б грiлася в променях твоеi слави – «не троянди, але поряд троянди». Ну поiхали, Енн.