Енн з Інглсайду

«Я вас запевняю, панi лiкарко, люба, я не на жарт стривожилася»… А як корова панi Джуд Палмер з’iла п’ятдесят сiм цвяхiв, i ii довелося везти до ветеринара в Шарлоттаун… а як безголова панi Феннер Дуглас пiшла до церкви без капелюшка… а як татко позривав усi кульбаби у лузi… «i це в перервах мiж переймами, панi лiкарко, люба… за час вашоi вiдсутностi вiн прийняв пологи вiсiм разiв»… як пан Том Флегг пофарбував бороду, «а його дружина померла лиш два роки тому»… як Роуз Максвел з Гарбоу Гед покинула Джима Гудсона з Верхнього Глена, а вiн прислав iй чек за все, що на неi витратив… а як цiкаво закiнчився похорон панi Амаси Воррен… як коту Картера Флегга покусали кiнчик хвоста… як Ширлi знайшли в конюшнi просто пiд конем… «панi лiкарко, люба, я нiколи не буду тою жiнкою, якою була ранiше»… а ще як багато було приводiв боятися, що сливовi дерева захворiють i покриються грибами… а як Дi ходила увесь день i наспiвувала «Мамуся сьогоднi буде вдома, буде вдома, буде вдома» на мелодiю «Merrily We Roll Along»… як кошеня в Джо Рiзес стало косооке, бо народилося з розплющеними очима… як Джем випадково всiвся на липучку, перш нiж натяг маленькi штанцi… i як Креветка впала у бочку з водою.

– Їi заледве витягли, панi лiкарко, люба, на щастя, лiкар почув ii м’явкiт буквально в останнiй момент i витягнув кiшку за заднi лапи (а що означае «в останнiй момент», мамусь?)

– Схоже, вона вже майже вiдiйшла, – промовила Енн, погладжуючи гладенькi чорно-бiлi вигини задоволеноi кiшки з величезними щоками, яка муркотiла собi на крiслi у свiтлi вогню.

Сiдати на стiлець в Інглсайдi, попередньо не переконавшись, що там не сидить кiт, – не надто безпечно. Сьюзан, яка ранiше зовсiм не звертала увагу на котiв, поклялася, що уже навчилася iх любити для самозахисту. А щодо Креветки, Гiлберт так назвав кота рiк тому, коли Нан принесла з села додому нещасне кiстляве кошеня, над яким знущалися хлопцi, а ще прихопила котовi кличку, яка зараз була нi в тин, нi у ворота.

– Але… Сьюзан! Що сталося з Гогом i Магогом? Ой… iх не поламали, правда ж?

– Нi, нi, панi лiкарко, люба, – вигукнула Сьюзан, одразу почервонiвши вiд сорому, i вибiгла з кiмнати.

Вона повернулася тiеi ж митi з двома порцеляновими песиками, що посiдали чiльне мiсце на камiнi Інглсайду.

– Як я могла забути покласти iх назад до вашого повернення. Бачите, панi лiкарко, люба, панi Чарльз Дей з Шарлоттауна прийшла сюди одразу на наступний день пiсля вашого вiд’iзду… а Ви знаете, яка вона педантична й правильна.