Енн з Інглсайду

Я в життi такого ще не бачила!

– У неi буде руде волоссячко, – сказав лiкар задоволеним тоном. – Миле золотаво руде волоссячко, як у мами.

– І карi оченятка, як у ii тата, – радiсно промовила дружина лiкаря.

– От не розумiю, чому б комусь iз нас не мати жовтого волосся, – замрiявся Волтер, думаючи про Елiс.

– Жовте волосся! Як у Дрюс! – вiдповiла Сьюзан з безмежним презирством.

– Вона така чарiвна, коли спить, – тихенько проспiвала няня. – Нiколи не бачила дитинки, яка морщить оченятка, коли лягае спати.

– Вона просто диво. Усi нашi дiти солодкi, Гiлберте, але вона – найсолодша з усiх.

– Боже праведний, – хмикнула тiтка Мерi Марiя, – у свiтi й до того було немало дiтей, Еннi.

– Такоi, як наша дитина, у свiтi ще не було, тiтко Мерi Марiя – гордо заявив Волтер. – Сьюзан, можна ii поцiлувати… хоч раз… будь ласка?

– Це можна, – промовила Сьюзан, злiсно поглядаючи на спину тiтки Мерi Марii. – А тепер пiду зготую вишневий пирiг на вечерю. Мерi Марiя Блайт зробила один учора ввечерi… От би Ви бачили, панi лiкарко, люба.

Виглядало так, наче по ньому кiт потоптався. Я сама з’iм стiльки, скiльки зможу, тiльки б не викидати. Але менi не гоже ставити такий пирiг перед лiкарем, то я вам обiцяю, поки матиму здоров’я й сили.

– Не всi мають такий нахил до кулiнарii, знаеш, – сказала Енн.

– Мам, – промовив Волтер, коли задоволена Сьюзан зачинила за собою дверi. – Я думаю, ми дуже гарна сiм’я, правда?

Дуже гарна сiм’я, подумалось Енн, коли вона лягала в лiжко, кладучи бiля себе немовля.

Скоро вона уже буде з ними усiма моторна, як i ранiше, люблячи, навчаючи iх i доглядаючи за ними. Вони приходитимуть до неi з маленькими радощами та печалями, iхнiми багатообiцяльними надiями, новими страхами, маленькими проблемами, якi iм здаватимуться дуже великими, i маленькими розбитими серцями, якi завдаватимуть iм болю. Вона знову триматиме у своiх руках усi ниточки Інглсайду й плестиме з них гобелен краси. А тiтка Мерi Марiя уже не матиме причин питати, як два днi тому чула Енн: «Ти до смертi виснажений, Гiлберте. За тобою хоч хтось доглядае?»

Внизу тiтка Мерi Марiя скрушно хитала головою i говорила:

– У всiх немовлят ноги кривi, я знаю, але, Сьюзан, у цiеi дитини ноги аж надто кривi. Звичайно, ми не маемо говорити про це бiдолашнiй Еннi. Пильнуй, Сьюзан, не проговорися.

Сьюзан вiдняло мову.

XI

Наприкiнцi серпня Енн уже знову вiдновила сили й перебувала в передчуттi щасливоi осенi.