Будинок Мрії Енн

– Ну, iх було всього три – Елiзабет Рассел, панi Нед Рассел i наречена вчителя. Елiзабет Рассел була милим, розумним створiнням, панi Нед теж була гарна жiнка. Але iм не зрiвнятися з нареченою вчителя. Вчителя звали Джон Селвiн. Вiн приiхав зi Старого Свiту вчити в школi в Гленi, коли я був шiстнадцятирiчним хлопцем. Вiн не був схожий на iнших iзгоiв, якi приiжджали працювати в школi на Островi Принца Едварда. Бiльшiсть з них були хитромудрими пияками, якi вчили дiтей читати, писати й рахувати, коли були тверезi, i давали iм прочуханки, коли не були.

Але Джон Селвiн був хорошим, вродливим парубком. Вiн винаймав кiмнату в мого батька, i ми з ним заприятелювали, хоч вiн i був на десять рокiв старшим. Ми разом читали, гуляли, говорили. Вiн знав про всю поезiю, яка коли-небудь була написана, i цитував менi ii вечорами на березi. Тато вважав це страшною тратою часу, але мирився, сподiваючись, що це вiдiб’е менi охоту йти в море. Ну, але ЦЬОГО нiщо не могло зробити – у моеi мами в роду всi ходили в море, так що це було в мене в кровi. Але я любив слухати, як Джон читае й декламуе. Пройшло вже майже шiстдесят рокiв, але я все ще можу повторити кожен вiрш, який вiд нього почув. Майже шiстдесят рокiв!

Капiтан Джим на мить замовк, дивлячись у вогнище в пошуку минулих днiв. Тодi зiтхнув i повернувся до розповiдi.

– Пам’ятаю, одного вечора я зустрiв його на дюнах. Вiн мав гарний настрiй – точнiсiнько, як ви, докторе Блайт, коли привезли сьогоднi панi Блайт.

Як тiльки я вас побачив, зразу про нього згадав. І вiн менi розповiв, що вдома в нього кохана, i що вона до нього приiде. Мене, малого егоiста, це мало тiшило; я боявся, тепер ми вже не будемо такими приятелями. Але менi вистачило гiдностi йому цього не показати. Вiн менi все про неi розповiв. Їi звали Персiс Лi, i вона мала приiхати ще ранiше, разом з ним, але на завадi став ii старий дядько. Вiн хворiв, а вiн ii ростив, коли померли ii батьки, тому вона не могла його залишити. А тепер вiн помер i вона iхала вийти замiж за Джона Селвiна. У тi днi то була нелегка подорож для жiнки. Поромiв було не так багато. «Коли вона мае бути тут», – спитав я. «Вона вiдпливае на “Королiвському Вiльямi” 20 червня», – сказав вiн, «i мае тут бути в серединi липня. Треба зустрiтися з теслею Джонсоном, щоб вiн збудував для неi дiм. Сьогоднi я отримав ii листа. Ще до того, як я його вiдкрив, знав, що в ньому добрi новини. Я ii бачив кiлька ночей тому».