Хлопчики Джо

Вiн належить до числа смiливцiв, здатних на вчинок: пiднятися на Маттерхорн, пiрнути в Нiагарський водоспад або знайти величезний золотий самородок. Це його спосiб перебiситися й, можливо, вiн кращий за нас, – завважив Том задумливо. Вiн сам, вiдтодi як став студентом-медиком, встиг вiддати данину захопленням молодостi.

– Набагато кращий! – виразно заявила панi Джо. – Я охоче послала б усiх моiх хлопчикiв побачити широкий свiт, нiж залишати iх, як це часто бувае, у великих мiстах, де повно спокус i де молодi люди лише витрачають даремно час, грошi й здоров’я.

Ден змушений заробляти собi на життя. Це вчить його не боятися труднощiв, не втрачати терпiння й розраховувати тiльки на своi сили. Я хвилююся за нього менше, нiж за Джорджа й Доллi, якi, хоч i навчаються в унiверситетi, проте, й донинi – сущi дiти, якi не здатнi подбати про себе.

– А що ви думаете про Джона, який цiлими днями нишпорить мiстом, а потiм дае в газети матерiали про найрiзноманiтнiшi подii, починаючи з проповiдей i закiнчуючи поединками професiйних боксерiв? – уточнив Том.

Йому спало на думку, що, мабуть, такий спосiб життя був би йому набагато бiльше до душi, нiж вiдвiдування лекцiй i лiкарняних палат.

– Демi тричi захищений: у нього правильнi життевi засади, витонченi смаки й мудра мати. Йому не загрожуе потрапити в бiду, а отриманий за час роботи досвiд стане в пригодi пiд час заняття лiтературною творчiстю. Я впевнена, що з часом це станеться, – сказала панi Джо пророчим тоном.

Вона з нетерпiнням чекала моменту, коли хто-небудь з ii «гидких каченят» перетвориться на лебедя.

– А ось i Дженкiнс – варто тiльки про нього згадати – вiн уже тут! – вигукнув Том.

До веранди, розмахуючи над головою газетою, наближався темноокий юнак.

– Поспiшайте прочитати! «Вечiрнiй сторож»! Останнiй випуск! Жахливе вбивство! Банкiвський клерк втiк вiд суду! Вибух на пороховому заводi! Загальний страйк учнiв латинських класiв! – заревiв Теддi, кидаючись назустрiч кузену грацiозним пiдтюпцем молодого жирафа.

– Комодор зайшов у гавань, а щойно звiльниться, вiдразу вiддасть якоря, щоб примчати до нас на всiх вiтрилах, – повiдомив Демi, перескакуючи зi сходинки на сходинку й широко всмiхаючись.

Усi заговорили одночасно, а газету передавали з рук у руки, щоб кожен мiг на власнi очi прочитати радiсну звiстку про те, що судно «Бренда», яке прибуло з Гамбурга, щасливо зайшло в американський порт.