Хлопчики Джо

– Нет мае наприкiнцi мiсяця iхати до Нiмеччини, тож слiд обов’язково влаштувати йому веселi проводи. Гадаю, наш старий Птах повернеться додому другим Оле Буллем, – сказала Нен подрузi.

Чарiвний рум’янець пофарбував щоки Дейзi, а швидке зiтхання змусило складки муслiну на ii грудях пiднятися й опуститися, проте голос не видав ii замiшання:

– Дядько Лорi каже, що в нього справжнiй талант. Пiсля навчання за кордоном вiн зможе добре заробляти, хоч, можливо, нiколи не стане знаменитiстю.

– Пророцтва щодо молодих людей рiдко збуваються, тож не варто покладати на них великi надii, – завважила панi Мег, зiтхнувши.

– Якщо нашi дiти стануть просто хорошими й працьовитими, такi результати мають нас задовольнити. Однак, це так природно – бажати, щоб вони стали видатними людьми й досягли успiху, – висловила й свою думку панi Джо.

– Так, вони всi, як моi курчата: нiяк не вгадаеш, що з них вийде. Ось, погляньте, цей красень-пiвник – найдурнiший з усiх, а той, негарний i довгоногий – король двору, на рiдкiсть кмiтливий i кричить так голосно, що мертвого розбудить.

А красень тiльки хрипить та сипить, i до того ж жахливий боягуз. Мене теж поки що зневажають, та почекайте, ось виросту, тодi подивимося, – «скромне» пророцтво Теддi викликало загальний смiх, бо дуже вже хлопчина нагадував свого довгоногого вихованця.

– Було б добре, якби Ден нарештi знайшов собi постiйну пристань. Як говорить прислiв’я, кому на мiсцi не сидиться, той добра не наживе, а вiн, у своi двадцять п’ять, все ще бродить свiтами й немае для нього нiякоi вузди, крiм однiеi, – Мег кивнула на сестру.

– Зрештою, Ден знайде свое покликання, а досвiд – найкращий учитель. Манери в нього все ще грубуватi, але щоразу, коли вiн приiжджае додому, я бачу змiни на краще й нiколи не втрачаю вiри в нього. Вiн, можливо, нiколи не здiйснить великих справ i не розбагатiе, але, якщо неприборканий хлопчик стане просто гiдним поваги чоловiком, мене це неабияк потiшить, – сказала панi Джо, яка завжди захищала свою «чорну овечку».

– Правильно, мамо, стiй за Дена горою! Вiн вартуе десятка Джекiв i Недiв, якi тiльки те й роблять, що вихваляються своiми грошима та мрiють стати важливими персонами. Ось побачите, Ден ще зробить що-небудь таке, чим ми пишатимемося, i втре iм усiм носа, – додав Теддi. Його любов до «Деннi» стала ще мiцнiшою тепер, коли до неi додалося хлоп’яче захоплення цим смiливим молодим чоловiком, який понад усе любив мандрувати свiтом.

– Не сумнiваюся, що так i буде.