Хлопчики Джо

– Так-так, для «надлишкових» жiнок знайдеться чимало роботи: хтось же повинен подбати про цих безпорадних чоловiкiв та iхнi родини. Я щодень бачу це дедалi яснiше, тож тiшуся, що моя професiя дасть менi змогу стати корисною, щасливою й незалежною старою дiвою, – наголос, зроблений Нен на двох останнiх словах, викликав у Тома стогiн, а в iнших – смiх.

– Я пишаюся тобою, Нен, i впевнена, що ти досягнеш успiху. Всiм нам у цьому свiтi потрiбнi саме такi кориснi жiнки. Інодi в мене виникае неясне вiдчуття, що я помилилася у визначеннi свого покликання.

Мабуть, було б краще залишитися незамiжньою. Проте менi здавалося, що обов’язок велить вчинити iнакше, i я не шкодую про зроблений вибiр, – завважила панi Джо, притискаючи до грудей велику й дуже драну синю шкарпетку.

– Я теж. Ну що б я робив без моеi найдорожчоi матусi? – додав Теддi, й не опускаючи розгорнуту газету, в читання якоi був занурений до цiеi хвилини, мiцно обiйняв матiр.

– Мiй любий хлопчику, якби ти хоч iнодi мив руки, твоi нiжностi були б менш згубними для мого комiрця.

Але нiчого, мiй кудлатий скарб, краще вже плями вiд трави й землi, нiж зовсiм без втiхи, – панi Джо, як сонце пiсля короткого затемнення, виринула з-за газети, виглядаючи при цьому надзвичайно посвiжiлою, хоч ii волосся на потилицi зачепилося за гудзики Теддi, а комiрець збився набiк.

Несподiвано для всiх, Джозi, яка старанно вчила нову роль на iншому кiнцi веранди, скрикнула й прочитала монолог Джульетти в склепi, та ще й так виразно, що хлопцi зааплодували, Дейзi здригнулася, а Нен пробурмотiла:

– Дуже сильне розумове зрушення для дiвчинки ii вiку.

– Гадаю, тобi доведеться змиритися, Мег. Ця дiвчинка – природжена актриса. Ми не пiдiймалися до таких висот артистизму навiть у «Проклятих чарiвницях», – завважила Джо, кидаючи букет рiзнокольорових шкарпеток до нiг розчервонiлоi й захеканоi небоги, коли та грацiозно опустилася на килимок.

– Це щось на зразок покарання менi за мое пристрасне захоплення театром в юностi. Тепер менi вiдомо, що вiдчувала наша бiдна мама, коли вислуховувала слiзнi прохання дозволити менi стати актрисою. Я нiколи добровiльно не дам згоди, – сказала Мег тоном, у якому був вiдтiнок докору.

Це спонукало Демi пiдняти сестру з килимка й, злегка струснувши, суворо промовити, щоб вона «кинула цi дурницi на людях».