Хлопчики Джо

Тiльки-но ти збереш своi ноти, можна починати пакувати валiзи, – сказала хлопцю Джо, яка так звикла вiдправляти своiх хлопчикiв в найрiзноманiтнiшi частини свiту, що iй було б цiлком пiд силу зiбрати кого-небудь з них навiть на Пiвнiчний полюс.

Нет почервонiв, почувши дороге для нього iм’я. Чи то був останнiй вiдблиск сонця на його досить блiдих щоках? Хай там як, але хлопця серце радiсно забилося вiд згадки про милу дiвчину, яка вишивала «Н» i «Б» на його скромних шкарпетках i носових хустинках.

Хлопець обожнював Дейзi й мрiяв про одне – досягти успiху в музичнiй кар’ерi й домогтися згоди цього янгола стати його дружиною.

Це пiдтримувало його бiльше, нiж поради професора, дбайливiсть панi Джо чи щедра допомога пана Лорi. Заради Дейзi вiн трудився й чекав, черпаючи мужнiсть i терпiння в думках про те щасливе майбутне, коли Дейзi стане господинею в його маленькому будиночку, а вiн своею скрипкою здобуде для неi статки.

Джо знала про це. І хоч сама не обрала б Нета за чоловiка для небоги, все-таки визнавала, що йому потрiбна та розумна й нiжна турбота, яку здатна виявляти Дейзi.

Без такоi опiки для нього iснуе небезпека стати просто одним з приемних i порожнiх людей, якi не досягають успiху через вiдсутнiсть вiрного лоцмана, здатного вести родинний човен життевими хвилями й штормами.

Натомiсть Мег сприймала любов бiдного хлопчика з явним невдоволенням. Ба бiльше: й чути не хотiла про те, щоб вiддати ii дорогу дiвчинку комусь, крiм найкращого чоловiка, якого тiльки можна знайти на землi.

Вона була дуже добра, але при цьому така непохитна, якими можуть бути непохитними нiжнi душi. Нет iнтуiтивно вiдчував ii ставлення й щораз бiг за розрадою до панi Джо, яка завжди гаряче захищала iнтереси своiх хлопчикiв.

Тепер, коли вони ставали дорослими, для мами Баер починався перiод зовсiм нових турбот. Вона передбачала, що любовнi iсторii, якi вже зароджувалися серед ii виводка, приноситимуть не тiльки тривоги, а й веселощi. Зазвичай сестра була в цьому ii найкращим союзником i порадником: чужi романи викликали в неi iнтерес, як i тодi, коли вона сама була дiвчиною.

Проте не щодо Нета. Любляче серце матерi одразу ставало жорстоким, а про жоднi домовленостi не могло бути й мови. «Нету не вистачае мужностi, й так буде завжди. Нiхто нiчого не знае про його родину, життя музиканта важке, а Дейзi занадто молода. Пройде рокiв п’ять-шiсть, i, ймовiрно, тодi стане ясно, чи втримаються iхнi почуття.