Хлопчики Джо

Однак пенати не забували, щораз навiдуючись сюди, щоб подiлитися пережитим, посмiятися над колишнiми пригодами й, наснажившись минулим, повернутися до своiх нових обов’язкiв. Адже поiздки додому та спогади про щасливi днi дитинства допомагають серцям зберiгати нiжнiсть. Тож варто бодай кiлькома словами згадати про кожного з них i розповiсти, як iм ведеться нинi.

Франц, якому вже виповнилося двадцять шiсть, досить успiшно працював у гамбурзькiй торговiй фiрмi свого далекого нiмецького родича. Його брат Емiль, поза сумнiвом, був найвеселiшим матросом з усiх, якi будь-коли «борознили океан».

Дядько Баер вiдправив його в довге плавання, сподiваючись, що нелегка служба на кораблi вiдiб’е в хлопця охоту до такого способу заробiтку на життя. Проте небiж повернувся додому в повному захватi, тим самим остаточно переконавши пламфiлдцiв: це його покликання. Той самий гамбурзький торговець запропонував молодому родичу приписатися на один зi своiх кораблiв, тож Емiль почувався цiлком щасливим.

Ден, як i ранiше, не уявляв свого життя без мандрiв.

Спочатку вiн вирушив до Пiвденноi Америки, щоб взяти участь у геологiчних дослiдженнях, потiм спробував розводити овець в Австралii, а тепер займався розробкою нових рудникiв у Калiфорнii.

Нет навчався в консерваторii й планував завершити музичну освiту в Нiмеччинi. Том з поважних причин обрав медицину й нинi вiдчайдушно намагався полюбити свою майбутню професiю. Джек займався комерцiею разом iз батьком, мрiючи якомога швидше набути власних статкiв. Доллi, Джордж та Нед вивчали юриспруденцiю в Гарвардському унiверситетi.

Невдовзi пiсля закiнчення школи завершився й земний шлях Дiка та Бiллi. Пламфiлдцi сумували за ними, хоч i розумiли, що з такими важкими фiзичними й розумовими вадами iхне життя навряд чи було б щасливим.

Теддi й Роба називали «Левом i Ягням», оскiльки молодший брат був самовпевненим i впертим, як цар звiрiв, а старший – лагiдним, як найнiжнiша овечка.

Джо називала Роба «своею донечкою» i водночас тiшилася тим, що за м’якими манерами й делiкатнiстю старшого сина криеться чимало чоловiчих чеснот.

А ще вважала його найвiдповiдальнiшим i найпрацьовитiшим з усiх хлопчикiв.

Зате дивлячись на Теддi, вона наче поверталась у власну юнiсть i бачила себе тодiшню: сповнену честолюбних мрiй, примхливу, пустотливу. Джо жартувала, що молодшенький був помiтною фiгурою в Пламфiлдi зi своiми завжди скуйовдженими рудуватими кучерями, довгими ногами й руками, гучним голосом i невичерпною енергiею.