Хлопчики Джо

Щоправда, приблизно раз на тиждень у нього траплялися перiоди похмуроi похмуростi. Тодi вiн занурювався в болото зневiри, звiдки його незмiнно витягали терплячий Роб або мати, яка добре знала, коли дати синовi спокiй, а коли розворушити.

Що й казати, Тед був i ii гордiстю, i джерелом прикрощiв. Вiн невпинно демонстрував незвичнi для свого вiку здiбностi й таланти, тому матiр дуже тривожило, ким же цей чудовий юнак стане, коли виросте.

Демi з вiдзнакою закiнчив коледж, i панi Мег вже бачила його священником, фантазуючи про першу проповiдь молодого пастора й наступне довге, сповнене користi життя, яке вiн вестиме, повсякчас вiдчуваючи загальну повагу.

Проте Джон, як вона його тепер називала, рiшуче вiдмовився вступати до богословськоi академii, заявивши, що втомився вiд книжок i мае бажання пiзнавати людей та реальний свiт. І вже остаточно розчарував люблячу матiр рiшенням спробувати себе в журналiстицi. Власне, це стало для неi справжнiм ударом.

Однак Мег знала, що не слiд нав’язувати своi переконання юним умам, а досвiд – найкращий учитель, тож дозволила синовi займатися тим, до чого лежить душа, хоч все-таки не полишала надii побачити його на церковнiй кафедрi.

Натомiсть тiтка Джо дуже зрадiла, коли дiзналася, що в родинi з’явиться репортер й одразу нагородила небожа прiзвиськом «Дженкiнс». Їй подобалося, що Демi не байдужа ii улюблена лiтературна творчiсть.

Лорi, якого тепер частiше називали «дядьком Теддi», теж схвально поставився до вибору юнака й наперед передрiкав йому чудову кар’еру.

При цьому згадував Дикенса та iнших знаменитостей, якi почали з репортерськоi роботи, а потiм стали вiдомими романiстами або власниками великих газет. Тож Демi чув тiльки тих, кого хотiв чути й незворушно впроваджував у життя своi плани, попри умовляння стурбованоi матерi й глузування приятелiв.

Не цуралася доля й дiвчаток. Мила й хазяйновита Дейзi була найкращою подружкою й помiчницею матерi. Натомiсть ii сестра Джозi у своi чотирнадцять i дня не могла прожити, щоб не встругнути якусь витiвку.

Їi численнi захоплення важко було перелiчити, проте останнiм часом перший рядок цього списку незмiнно утримувала нездоланна пристрасть до театру, що неабияк стривожило найближчу рiдню.

Бесс перетворилася на високу красиву дiвчину, хоч незмiнними залишилися ii привабливi манери та вишуканий смак, якими в дитинствi маленька Принцеса пiдкорила всiх хлопчикiв Пламфiлду.