Глибше, ніж секс

На додачу до безлiчi непотрiбних речей я взяла також сумку на плече, у якiй зовсiм ненадiйно мостився пластмасовий горщик з квiткою, яку я просто не могла залишити вдома, бо доглядала ii ще вiд першого пуп’янка, пересаджувала i поливала вазон.

Мое мiсто повiльно вiддалялося, i картинка за вiкном змiнювалася на села, а потiм – поля. На якiйсь зупинцi на мiсце з лiвого боку вагона, бiля вiкна навпроти, пiдсiла дiвчина, напевне трохи старша за мене. На нiй була сiра футболка i рванi джинси-скiнi, i ще, здаеться, чорнi «конверси».

На шиi висiв медальйон, невiдомого менi значення, а волосся було зiбране у хвiст резинкою, яка майже сповзала по його гладкiй поверхнi. Можливо, дiвчина також вирушила на навчання, бо мала досить громiздку валiзу, як i в мене. Коли декорацii за вiкном з приходом вечора поступово темнiшали, а середину вагону залило свiтло вiд сонця, що сiдало за обрiй, я помiтила, що дiвчина заснула, а менi це чомусь видалося напрочуд красивим. Просто людський сон… Не подумайте, я зазвичай не роблю нiчого подiбного, але, чорт, це просто було так гарно – у променях сонця i нових меблях вагона… Естетика, вмiння бачити красу в простих речах, i вся та мейнстримна фiгня, яку зараз усi пропагують, хоча, це i так було зрозумiло давним-давно… Дiвчина спала, привiдкривши вуста з опущеними кутиками, а якщо увiмкнути трохи фантазii, можна було б побачити, як з них витiкае цiвка в’язкоi слини… Я от нiколи не могла спати в потязi. Інколи навiть засинала, подорожуючи автобусом, а ось у потязi – нiколи. Батьки не навчили мене цього, i хiба могли? Коли мiльйон рокiв тому ми iздили разом на море, вони спали, а я лежала на нижнiй полицi плацкарту, туплячись у верхню, без сну. Хоча на ранок наслiдкiв вiд безсоння не було. Можливо, через те, що була малою й нiчим не зайнятою, то звiдки було тiй втомi взятися? Я взяла до рук смартфон i тицьнула пальцем на червоний кружечок, як раптом голосно пролунав короткий звук, схожий на качине крякання. Так, поки незнайомка спала, я наважилася ii сфотографувати, й ледь не спалилася! Сховавши телефон, я боязко зиркнула на дiвчину… Хух, не прокинулася!

Дорога достатньо виснажуе, аби заснути навiть у незручному протертому сидiннi.

Але втома теж не схиляла мене анi заснути, анi задрiмати хоча б для того, щоб я переконала себе, що спала, а отже – виспалася. Коли всi навколо поринають у сон, а ти – нi, то почуваешся привидом, який бачить усiх, в той час як тебе – нiхто.