Глибше, ніж секс

Глибше, нiж секс

Марiя Волкова

Студентська серiя

Дебютна книжка авторки присвячена одному з найбiльш хвилюючих, незрозумiлих i визначальних перiодiв у життi кожноi людини, що iнодi стае справжнiм лакмусовим папiрцем, – про раптове дорослiшання, пошук власного «я», iдентифiкацiю себе у свiтi та свiту в собi. Головна героiня Єва – студентка-першокурсниця, яка е втiленням сором’язливостi, прихованих смiливих бажань, i водночас – скупченням шкiдливих звичок. Пiсля переiзду в ii життi з’являеться чимало нових знайомих, а з ними – захопливi пригоди, жвавi вечiрки, смiливi вчинки… Проте чи е у цьому строкатому свiтi щось бiльше за розваги, глибше нiж секс? Про пошуки чогось незбагненно бiльшого i вiчного прочитаете у цiй книжцi.

Марiя Волкова

Глибше, нiж секс

Присвячую своiй першiй вчительцi зi свiтовоi лiтератури

Серiя «Студентська серiя» заcнована у 2019 роцi

Художник-оформлювач

М. Мендор

© М. Волкова, 2020

© М.

Мендор, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

1

Потяги категорii «Інтерсiтi» iздили нашими кривими рейками вже не перший рiк. Уперше я дiзналася про них, коли в один iз таких сiв мiй солдат сорока з гаком рокiв, лишивши на моiй пухкiй щоцi ледь вологий слiд вiд поцiлунку, який невдовзi покрили краплi слiз i дощу. Потяг, який чимось нагадував молодого, щойно вичищеного коня, проковтнув чоловiка, який виховав мене, i повiз на схiд, у «сiру зону».

От i тепер вагон був чистий i акуратний, всерединi нього не було того характерного запаху поiзда, i, чесно кажучи, його навiть трохи бракувало. Вiн був новий, просторий, i чомусь нагадував потяг iз кiнострiчки «Голоднi iгри», в якому трибутiв везли на криваву бiйню. Ця дивна асоцiацiя змусила мене усмiхнутися: побачимо, чи навчання в унiверситетi буде схожим на виживання. Чесно кажучи, я купила вдвiчi дорожчий за iншi квиток на цей бiсiв «Інтерсiтi» тiльки через те, що взялася за це в останнiй момент, а мiсць у похмурий старечий вагон з полицями коричневого кольору й купою не завжди приемних стiйких запахiв просто не лишилося.

Запхавши валiзу на верхню полицю для багажу й поставивши на крихiтний столик пляшку з водою, яка потiм ще кiлька разiв гепала на пiдлогу вiд рiзких рухiв по кривих рейках, я сiла бiля вiкна, щоб спостерiгати за стрiмкою змiною декорацiй, якi транслювалися за шибою.