Енн із Ейвонлі

Я приготувала його для членiв нашого Товариства з удосконалення селища, але я ще зроблю для них iнший.

– Ось що я скажу вам, мiс, ви маете допомогти менi його з’iсти. Я поставлю чайник, i ми вип’емо по горнятку чаю. Як ти на це дивишся?

– Дозволите менi зробити чай? – вагаючись, запитала Енн.

Пан Гаррiсон пирхнув.

– Бачу, ти не дуже впевнена в моему вмiннi робити чай. Але ти помиляешся… я можу заварити такий смачний чай, якого ти в життi не пила. Але йди спробуй сама. На щастя, минулоi недiлi трохи дощило, тож там багато чистого посуду.

Енн швиденько пiдхопилась i взялась до роботи. Перш нiж заварити чай, вона кiлька разiв сполоснула чайник, а тодi протерла пiч i накрила на стiл, вийнявши посуд iз комори. Енн жахнулася вiд того, в якому станi була комора, але вчинила розумно й змовчала про це. Пан Гаррiсон сказав iй, де знайти хлiб i масло, а також банку персикiв. Енн прикрасила стiл букетом iз садових квiтiв, вдавши, що не бачить плям на скатертинi.

Незабаром чай вже був готовий, i ось Енн уже сидiла навпроти пана Гаррiсона за столом у його домi, наливаючи йому чай i бесiдуючи з ним про свою школу, друзiв i плани на майбутне. Їй складно було повiрити в те, що все це насправдi.

Пан Гаррiсон принiс Джинджера назад, вирiшивши, що бiдолашний птах почуватиметься самотньо, i Енн, яка почувалася так, наче може пробачити всiм i все, запропонувала йому волоський горiх. Та почуття Джинджера були сильно скривдженi, тож вiн вiдкинув намагання дiвчини подружитися.

Вiн ображено всiвся на жердинi й куйовдив собi пiр’я, аж доки не став схожим на якийсь жовто-зелений м’ячик.

– Чому ви звете його Джинджером? – запитала Енн. Їй подобалося давати всьому вiдповiднi iмена, але здавалося, що кличка Джинджера зовсiм не пасуе до його чудового оперення.

– Мiй брат-моряк дав йому таке ймення. Можливо, воно якось стосувалося його характеру. Та менi цей птах небайдужий… ти була б здивована, якби знала наскiльки.

Вiн, звiсно, мае своi вади. Певною мiрою цей птах багато чого менi вартував. Деяким людям не подобаеться його звичка лаятися, але його неможливо вiдучити вiд цього. Я намагався… та й iншi люди намагалися. Дехто ж просто ставиться до папуг упереджено. Це так по-дурному, правда ж? Особисто менi вони подобаються. З Джинджера виходить хороша компанiя для мене. Нiщо б не змусило мене позбутися цього птаха… нiщо у свiтi, мiс.