Метафізика

Справдi, той, хто не розумiе i дивуеться, той, отже, вважае, що не знае. Ось чому любитель мiфiв до деякоi мiри е також фiлософом, адже мiф складаеться з дивних речей. Тому, якщо вони фiлософствували, аби [20] уникнути незнання, то очевидно, що вони прагнули пiзнавати заради самого знання, а не заради якоiсь користi.

Про це кажуть самi факти життя. Справдi, лише за наявностi майже всього необхiдного для полегшення життя i для розваг почали вже шукати таке знання. Бо очевидно, що ми прагнемо його не задля якоiсь iншоi користi.

І подiбно до того, як ми вважаемо вiльною людину, яка живе заради себе, а не заради iншого, так само лише ця наука е вiльною серед iнших, бо лише вона iснуе заради самоi себе.

А тому набуття такого знання справдi здаеться чимось, що перевищуе людськi можливостi, адже багато в чому природа людей е рабинею, тож, згiдно з Симонiдом, «тiльки бог мiг би мати цей привiлей», людям же не належне шукати невiдповiдного iм знання. Отож, якщо хоч почасти правi поети, i заздрити природно для богiв, [983a] [1] то найiмовiрнiше саме в цьому випадку, i горе всiм, хто не знае мiри.

Однак не можна припустити, щоб божество було заздрiсним, до того ж, за приказкою, «багато брешуть спiвцi». Також жодна iнша, вiдмiнна вiд цiеi наука не може бути цiннiшою i гiднiшою. Адже найбожественнiше знання е найцiннiшим. Окрiм того, лише таке знання може бути божественним у подвiйному сенсi: по-перше, божественною е та наука, якою насамперед мiг би володiти бог; по-друге, якщо iснуе така наука, то це мае бути наука про божественне.

Тож тiльки знання причин i начал вiдповiдае обом умовам. Адже бог усiм здаеться однiею з причин i певним началом, i цiею наукою мiг би володiти лише, або передусiм бог. [10] Тому всi iншi науки е бiльш необхiдними за цю, але жодна не е кращою.

Одначе оволодiння цiею наукою мае привести нас у певному сенсi до протилежностi того, що ми шукали спочатку. Адже починають усi, як ми казали, з дивування з того, що стан речей е таким, яким вiн е, подiбно до того як речi, що виникають самовiльно, видаються дивними тим, хто ще не бачить iхньоi [15] причини, або коли йдеться про сонцевороти, або несумiрнiсть дiагоналi.

Скажiмо, всiм видасться дивним, якщо якусь рiч не можна буде вимiряти найменшою мiрою. А наприкiнцi потрiбно прийти до протилежного i, за приказкою, кращого, саме так, як у цих випадках, коли причину вдасться знайти. Адже нiщо б [20] так не здивувало геометра нiж те, що дiагональ виявилася б сумiрною.