Метафізика

Далi, з багатьох чисел легко виникае одне число, але як iз багатьох iдей може утворитися одна iдея? Якщо ж число утворюеться не з самих чисел, а натомiсть з одиниць у числi, наприклад, у десяти тисячах, то як стоять справи з одиницями? Якщо вони однорiднi, то це веде до численних нiсенiтниць, i так само, якщо вони неоднорiднi [25] (анi якщо самi одиницi у числi однорiднi мiж собою, анi якщо всi iншi мiж собою); адже чим вони вiдрiзнятимуться, не маючи властивостей? Це не е iмовiрним i не в ладу зi здоровим глуздом.

Далi, необхiдно ввести iнший рiд числа, яким займаеться арифметика, i все, що деякi називають промiжним; проте як воно iснуе або вiд яких начал [30] походить? І чому воно мае знаходитися посерединi мiж речами навколишнього свiту й числами? Далi, кожна з одиниць у двiйцi мае походити вiд якоiсь попередньоi двiйки, а це неможливо.

[992a] [1] Далi, чому складене число е единим?

Далi, окрiм сказаного, якщо одиницi вiдмiннi мiж собою, то слiд було б казати, як тi, хто покладають iснування чотирьох або двох елементiв; адже кожен iз них говорить про елемент не як про щось спiльне, як-от тiло, а натомiсть про вогонь та воду, не переймаючись тим, чи е мiж ними справдi [5] щось спiльне, скажiмо, тiло, чи нi.

Також тут iдеться про те, що едине, подiбно як вогонь чи вода, складаеться з однакових часточок. Якщо ж так, то числа не можуть бути сутностями, натомiсть очевидно, що якщо iснуе щось едине саме по собi i воно е началом, то про едине говориться в рiзних значеннях, бо iнакше [10] бути не може.

Далi, коли ми хочемо звести сутностi до начал, ми стверджуемо, що довжини утворюються з короткого i довгого (тобто з чогось малого i великого), а площина – з широкого й вузького, тiло – з високого й низького. Але ж як площина мiститиме лiнiю або тверде – лiнiю та площину? Адже широке i вузьке [15] належать до iншого роду, нiж високе й низьке. Отже, так само як число не мiститься в них, оскiльки «багато» i «небагато» вiдмiннi вiд цих родiв, очевидно, що жодний iнший з вищих родiв не мiститиметься в нижчих.

Але широке не належить до того ж роду, що й високе, iнакше б тiло було площиною[29 - Див. також кн. XIII, 1085а 9–19.]. Далi, з чого виводити [20] точки, що в них мiстяться? Цей рiд заперечував Платон як суто геометричне вчення, натомiсть началом лiнii вiн неодноразово називав недiлимi лiнii. Одначе необхiдно, щоб вони мали певну межу; тому вiдповiдно до того самого мiркування, за яким iснуе лiнiя, iснуе i точка.