Метафізика

Крiм того, навiть якщо найбiльшою мiрою началами е роди, то чи слiд вважати началами найпершi з родiв, чи останнi, що приписуються недiлимим; адже i це е спiрним. Бо якщо завжди началами е радше загальне, то очевидно, що началами слiд вважати найвищi з родiв, оскiльки вони маються на увазi вiдносно всiх речей. Отже, буде стiльки начал речей, скiльки [20] перших родiв, тож i суще, i едине будуть началами й сутностями; бо вони найбiльшою мiрою маються на увазi стосовно всiх речей.

Проте анi едине, анi суще не можуть бути родом речей; бо необхiдно, щоб кожний рiд мав вiдмiнностi i щоб кожна вiдмiннiсть була однiею; однак неможливо, щоб рiд без його видiв або види роду приписувалися своiм власним вiдмiнностям, отож якщо едине або суще е родом, то жодна вiдмiннiсть не буде нi сущим, нi единим.

Проте якщо едине i суще не е родами, вони не будуть також началами, якщо тiльки роди – справдi начала. Далi, серединнi тiла, осягненi через вiдмiнностi, будуть родами аж до недiлимих; [30] тепер же вони то здаються родами, то не здаються. Крiм того, радше вiдмiнностi е началами, нiж роди; якщо ж цi вiдмiнностi також е началами, то начала стануть, так би мовити, безмежними, особливо якщо хтось покладае началом перший рiд.

[999a][1] Одначе, якщо едине е бiльшою мiрою первинним, при цьому едине е недiлимим, а все е недiлимим або за кiлькiстю, або за видом (причому спочатку за видом), роди ж дiляться на види, то, мабуть, бiльшою мiрою единим було б те, що приписуеться останнiм: бо людина не е родом якихось людей.

Далi, що стосуеться речей, в яких присутне розрiзнення на попередне й подальше, не може те, що приписуеться iм, iснувати окремо вiд них; наприклад, якщо першим iз чисел е двiйка, то не може бути якесь число окремо вiд видiв чисел; так само не може бути фiгури окремо вiд видiв [10] фiгур; i якщо роди таких речей не iснують окремо вiд видiв, то навряд чи i в iнших речах iснуватимуть роди окремо вiд видiв; адже роди цих речей, здаеться, iснують найбiльшою мiрою; натомiсть стосовно недiлимих речей не можна говорити про попередне й подальше.

Далi, там, де одне краще, а друге гiрше, краще завжди ранiше: отже, жодне з них не може бути родом.

Виходячи з цих мiркувань, [15] началами радше е те, що приписуеться одиничним речам, нiж роди. Однак знову ж таки нелегко сказати, як слiд розумiти цi начала.