Метафізика

Адже одне називаеться «сущими», тому що йдеться про сутностi, друге – тому, що йдеться про стани сутностей, трете – тому, що воно е шляхом до сутностi, або ж iдеться про ii знищення, утрату, якостi, про те, що створюе чи породжуе сутностi, про все, що мовиться щодо сутностi, або ж, врештi, про [10] заперечення якогось iз цих визначень чи самоi сутностi; тому ми й кажемо про не-суще, що воно е не-сущим. Отже, як-от про все здорове е одна наука, так i про iнше. Адже одна наука мае розглядати не тiльки те, що стосуеться одного предмета, але й те, що стосуеться однiеi природи, бо це певним чином [15] стосуеться одного предмета.

Тож очевидно, що одна наука мае розглядати суще як суще. У всiх випадках наука у повному розумiннi е наукою первинного, вiд чого залежать iншi речi i через що вони отримують свою назву. Отже, якщо це – сутнiсть, то фiлософ повинен знати начала i причини сутностей.

Будь-який рiд речей сприймаеться одним чуттям i, вiдповiдно, вивчаеться однiею [20] наукою, наприклад, граматика е однiею наукою i розглядае всi звуки мови.

Тому розглянути всi види сущого як сущого, тобто як рiд, е справа однiеi науки, а окремi його види – справа видiв цiеi науки.

Отже, суще i едине – одне й те саме i мають одну природу в тому сенсi, що слiдують одне за одним, як начало i причина, хоч i не виражаються одним визначенням. [25] Утiм, якщо ми iх так розумiтимемо, це нiчого не мiряе, а для справи навiть лiпше. Адже одне й те саме «одна людина» i «людина», також «iснуюча людина» i «людина», i подвоення слiв «це одна людини» i «це людина» не дае нiчого вiдмiнного (ясно, що вони не вiдрiзняються одне вiд одного анi у виникненнi, анi в знищеннi), i те саме стосуеться единого, а тому ясно, що додавання мiж ними означае те саме, i едине не е щось вiдмiнне вiд сущого.

Крiм того, сутнiсть кожноi речi е едине не як випадкова властивiсть, i так само вона е суще. Отож видiв сущого е точнiсiнько стiльки, скiльки е видiв единого. Розглянути стосовно них щоснiсть [35] – справа однiеi за родом науки, а саме: стосовно тотожного, подiбного i iнших таких понять. Також майже всi протилежностi ведуть до цього начала. [1004a][1] Утiм, ми достатньо розглянули iх у «Перелiку протилежностей».

Існуе стiльки ж частин фiлософii, скiльки видiв сутностей, тому необхiдно якась iз них мае бути першою i якась подальшою. Оскiльки суще i едине безпосередньо [5] подiляються на роди, кожному з них вiдповiдатиме одна наука.