Мандрівні комедіанти

Та непосильна праця не порятуе тебе; повертаешся ввечерi стомлений, голодний, притрушений пилом чи сажею, мокрий вiд поту, хай той пiт навiть i прикрашае тебе, як бравого солдата його рубцi вiд ран, нiхто на тебе й не подивиться, а на твое привiтання ледь кивне головою, – така собi милостиня приязности, якщо хочете. Вiдверто зневажати тебе нiхто не зважиться, о нi, бо ж iм потрiбна праця твоiх рук.

Працюй, не покладаючи рук, кажуть. Але що то поможе, коли ти не е господарем своiх сил, коли вони належать тому, хто кидае тобi платню, як собацi обсмоктану кiстку, а сам користае з результатiв твоеi працi.

Багатство – то все, за нього можеш купити собi розкiш та втiху, доброчеснiсть i працю! Усе тодi належить тобi, а злидаревi – нiчого, вiн – твiй раб, що йому його свобода, ти купуеш ii в нього! Дозвольте менi, шановнi добродii, вiдкрити вам очi, як несправедливо розподiляеться земля. Один володiе маетком, майже королiвським багатством, а в iншого – не так уже й багато землi, саме стiльки, щоби змогли його там поховати. Якби ви об’iхали – в бричцi чи верхи, як уже вам до вподоби, – наш край, то побачили б величезнi необробленi простори, або парк, закладений якимось графом, який не знае, що йому робити зi своiми десятьма тисячами моргiв, – а це не рiдкiсть у нас. А в iншому мiсцi на одному морзi поля туляться три-чотири родини, i той клапоть землi ледве може прогодувати iх усiх. Але вони вважаються вiльними людьми, мають право здобувати багатства, якщо iм того захочеться. Не вiрте цьому. Бiднiсть i рабство ходять у парi. Чи прикований ти кайданами до турецькоi галери, чи працюеш на фабрицi, чи обробляеш панське поле – однаково. Якщо ж комусь iз цих бiдних рабiв спаде на думку розiрвати пута й учинити насильство до тих, вiд кого вiн сам терпiв насильство, залементують усi навколо: «На шибеницю розбiйника!». А якщо добре подумати, то хiба iнакше в давнi часи приходили до багатства, хiба не через насильство, розбiй та кровопролиття? Хiба не так само було за часiв польського панування, сто рокiв тому, коли моi дiдо були ще молодим парубком i бачили те все на власнi очi? Ви нiчого не чули про торги в так званих заiздах? Як же iх iнакше назвати, як не розбiйними, тiльки розбiйникiв там величали панами-добродiями й цiлували подiл кунтуша. Сподобалося, скажiмо, якомусь магнатовi обiйстя дрiбного шляхтича, вiн йшов iз загоном озброених посiпак i проганяв власника.